Чорна Марія
студентка
Науковий керівник: к.е.н., с.н.с., завідувач кафедри Сидорук Б.О.
Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій
м. Тернопіль
НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ
Необхідною умовою існування будь-якої держави сучасного світу є використання енергії. Енергетика має надзвичайно важливе значення для економіки та чинить великий вплив на інші її галузі, оскільки від неї залежить нормальне їх функціонування.
Енергоефективність означає раціональне використання енергетичних ресурсів, досягнення економічно доцільної ефективності використання існуючих паливно-енергетичних ресурсів при дійсному рівні розвитку техніки та технології та дотриманні вимог до навколишнього середовища[2].
Економне споживання окремих енергоносіїв (газу, електроенергії, нафтопродуктів, тепла) – одне із основних завдань щодо підвищення енергоефективності економіки країни, що може бути, здебільшого, досягнуто за рахунок технологічних важелів..
Україна, яка споживає у загальному балансі більше 60–70 % імпортних енергоресурсів, є однією з енергозалежних країн Європи. І цьому сприяє не тільки їх відсутність, а й неефективне використання, що загрожує національним інтересам та національній безпеці країни. Тому вирішення питань енергозбереження та енергоефективності є одним з першочергових заходів в умовах енергетичної кризи в країні.
В Україні, як і в більшості європейських країн, понад 30% кінцевої енергії споживається населенням. Це найбільший сектор національної економіки з точки зору енергоспоживання, за яким ідуть промисловість і транспорт. Якщо в індустріальному секторі споживання енергії з часом зменшується (підприємства хоч і поступово, але впроваджують енергоефективні технології), то в житловому нічого не змінюється.
Основним документом, що регламентує спрямованість економіки України на підвищення енергоефективності є Енергетична Стратегія України на період до 2030 року [1]. Згідно положень вказаного документу, основним показником, що визначає енергоефективність економіки країни є обсяг умовного палива на 1000 доларів ВВП. Для порівняння, вказаний показник в Україні складає 0,55, тоді як для Німеччини та Польщі – 0,15 та 0,19, відповідно. На думку фахівців, до основних чинників, які перешкоджають подальшому зниженню енергоємності ВВП України, варто віднести:
• високий ступінь фізичного зносу основних фондів і технологічне відставання в найбільш енергоємних галузях і житлово-комунальному секторі;
• невідповідність між тарифами і цінами на енергетичні ресурси та витратами на їх виробництво;
• низька ефективність функціонування природних монополій;
• високі втрати енергоресурсів при їх транспортуванні до кінцевих споживачів;
• слабке стимулювання споживачів до економного використання енергоресурсів;
• відсутності приладів обліку в більшості кінцевих споживачів;
• низький рівень запровадження енергоефективних заходів, технологій та устаткування як у житловому секторі, так і промисловості [1].
У зв’язку зі вступом України до Енергетичного Співтовариства у 2011 році, Кабінетом Міністрів України був розроблений Проект Національного плану дій з енергоефективності до 2020 року, який для житлово-комунального сектору України передбачає:
- розвиток та реконструкцію систем теплозабезпечення, на загальну суму 9811,5 млн. грн.;
- реконструкцію та капітальний ремонт житлових будинків із застосуванням енергозберігаючих технологій і обладнання, на загальну суму 9070,6 млн. грн.;
- впровадження енерго- та ресурсозберігаючих джерел зовнішнього світла та систем освітлення, на загальну суму 44,6 млн. грн. [3].
Ще одна проблема, з котрою стикаються організації, котрі намагаються реалізувати проекти з підвищення енергоефективності у житловому секторі – повне або часткове нерозуміння окремих громадян та суспільства в цілому проблеми ощадливого використання енергетичних ресурсів та підвищення енергоефективності житла. Тому, вважаємо за допустиме, використати поняття «енергоефективна культура населення» як економічний термін, що характеризує, з одного боку, економічну спроможність населення підтримувати та реалізовувати енергоефективні проекти, а з іншого – бажання втілювати в життя подібні проекти. Адже, наявність технічних та фінансових можливостей без відповідного бажання мало чого варті.
Отже, для реалізації поставленого завдання на державному рівні необхідно розробити низку галузевих програм та проектів, які будуть спрямовані на підвищення енергоефективності та включатимуть в себе комплекс заходів із досягнення поставлених цілей. Також необхідно піднімати ще й енергоефективну культуру населення, котра наразі є доволі низькою.
Список використаних джерел
1. Енергетична стратегія України на період до 2030 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/accept/FN002747.html
2. Що таке енергоефективність? Офіційний сайт Київенерго [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kyivenergo.ua/shco_take_energoefektivnist. - Назва з екрану.
3. Національний план дій з енергоефективності до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://saee.gov.ua/uk/documents/22.
| 
