Архів / Archive

Нездойминога Олена

к.е.н., доцент

Полтавська державна аграрна академія

м. Полтава

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

Особливо актуальним на сьогодні для України є розвиток лізингу, що визначено рядом обставин. По-перше, економіка нашої країни характеризується високим ступенем зношеності основних фондів, що змушує підприємства фінансувати інвестиції переважно із власних коштів, оскільки кредити банків, кошти інститутів спільного інвестування та інші джерела зовнішнього фінансування складають порівняно невеликий відсоток загального обсягу капітальних вкладень в економіці. По-друге, в Україні через ускладнений доступ до фінансування залишається недостатньо розвинутий сектор малих та середніх підприємств, насамперед.

Стосовно втручання держави в економічну діяльність господарюючих суб’єктів в Україні існують неоднозначні підходи. На нашу думку, ефективність розвитку лізингових відносин прямо залежить від активної регулюючої ролі держави.

Необхідність державного регулювання фінансового лізингу обумовлена наступними основними причинами:

• держава має стимулювати лізингові інвестиції в стратегічні галузі економіки;
• держава зацікавлена у отриманні якомога більшої фіскальної (у вигляді податків) вигоди від діяльності ринку лізингу;
• держава зацікавлена у прискоренні обігу грошово-кредитної маси, що стимулює зростання економіки;
• держава через систему законодавства здійснює вплив на розвиток лізингу та фактори що його стимулюють;
• держава підтримує конкурентне середовище на всіх ринках, в тому числі і лізинговому;
• ринкові саморегулятори не завжди в змозі забезпечити баланс інтересів всіх суб’єктів господарювання та громадян країни [1].

На думку О. В. Борисюк, «повноцінний розвиток лізингових відносин залежить від визначення їх привабливості для усіх учасників лізингових процесів, а передусім для держави» (рис. 1).

Рис. 1. Переваги лізингу для держави [2]

Обґрунтовано, що безпосередній вплив на активність державного регулювання лізингових відносин мають глобальні, тобто зовнішні (рівень економічного розвитку країни, інфляційні очікування, стан та розвиток банківського кредитування) та локальні (внутрішні) фактори (наявність інформації стосовно лізингу, якість надання основних та додаткових послуг, серед яких переважна роль належить страховим, консультаційним, сервісним, посередницьким послугам).

Рівень розвитку лізингових послуг у країні визначають: нормативно-пра­вове регулювання ринку лізингу; державна підтримка; макроекономічні умови; стан інвестиційного ринку; можливості бухгалтерського і податкового обліку

Розбудова ефективного фінансового ринку на сучасному етапі має стати основною метою державного регулювання фінансового сектору, що дозволить забезпечувати реальний сектор економіки необхідними фінансовими ресурсами та підтримку соціального розвитку країни, її інтеграцію у світовий фінансовий простір без загроз національним інтересам та економічній безпеці країни. Держава насамперед має забезпечувати: високий рівень стійкості, прозорості та конкурентоспроможності вітчизняного фінансового сектору. Важливими та нагальними завданнями вдосконалення державного регулювання фінансового лізингу як складової ринку фінансових послуг мають бути:

1. Вдосконалення нормативно-правової бази у сфері лізингу й уніфікація її з міжнародним законодавством.
2. Чітка регламентація діяльності операторів ринку.
3. Створення мегарегулятора ринку фінансових послуг та уніфікація державного регулювання й нагляду.
4. Підсилення інституційної спроможності та підвищення рівня фінансового забезпечення регуляторів фінансових послуг.
5. Розвиток саморегулювання на ринку фінансових послуг і проведення публічних заходів щодо обговорення проблем розвитку лізингу в Україні.
6. Посилення боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом.
7. Впровадження за професійними учасниками фінансового ринку системи пруденційного нагляду – системи наглядових процедур за дотриманням фінансовою установою кількісних та якісних показників, нормативів і вимог щодо ліквідності, капіталу й платоспроможності, прибутковості та якості активів, ризикованості операцій, якості систем управління й управлінського персоналу, додержанням правил надання фінансових послуг тощо [3].

В цілому можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку лізингу в країні необхідно уваги приділяти розробці та впровадженню ефективних нормативно-законодавчих документів, здатних забезпечити фінансовими ресурсами реальний сектор економіки України та тим самим підняти рівень соціального розвитку та економічної безпеки країни

Список використаних джерел

1. Амелін, С. К. Сучасний інструментарій державного регулювання лізингової діяльності [Електронний ресурс] / С. К. Амелін // Ефективна економіка. – 2010 – № 4. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=179
2. Борисюк, О. В. Державне регулювання лізингових відносин в умовах розвитку ринкової економіки України [Текст] : автореф. на здоб. наук. ступеня к.е.н. / О. В. Борисюк. – Тернопіль, 2010. – 23 с.
3. Амелін, С. К. Шляхи вдосконалення державного регулювання фінансового лізингу в Україні / С. К. Амелін // Актуальні проблеми економіки. Серія: Гроші, фінанси і кредит. – 2011. – № 4. – С. 211-220.