Замора Оксана
к.е.н., доцент
ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»
м. Бережани
ПРОБЛЕМИ ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ
У вітчизняних та зарубіжних соціально-економічних дослідженнях ринку робочої сили основними характеристиками його вважаються зайнятість і безробіття. Ці категорії доповнюють одна одну, оскільки обидві характеризують ступінь участі або неучасті економічно активної частини населення в процесі праці. Як вважають сучасні дослідники даного питання, оцінка трудового потенціалу України на сучасному етапі є неоднозначною. З одного боку, відбувається поліпшення певних якісних його характеристик: збільшується частка населення з вищою освітою, зростає комп'ютерна грамотність, формується вміння працювати в ринковому середовищі, підвищується підприємницька активність тощо. При цьому в Україні відбуваються процеси, що призводять до руйнації трудового потенціалу. Не підвищуються темпи відтворення населення, внаслідок чого його структура набуває більш вираженого депопуляційного характеру; посилюється інтенсивність трудової міграції працездатного населення – за експертними оцінками зараз за кордоном працює понад 4 млн осіб переважно молодого та середнього віку; зростають показники старіння: понад 50 % зайнятого населення – це особи у віці після 40 років, що свідчить не тільки про старіння населення, але і про старіння робочої сили [2]. Чисельність офіційно працюючих зрівнялася з чисельністю пенсіонерів, відповідно, збільшується навантаження на державний бюджет, унаслідок чого неможливо забезпечити гідні пенсії та інші соціальні виплати. Окрім того, українці, що працюють у неформальному секторі економіки, позбавлені багатьох факторів соціального захисту в разі настання страхового випадку.
Сьогоднішня інформація про масштаби безробіття, що надається Держкомстатом, занижує фактичний рівень безробіття приблизно в 5 разів, що створює додаткову тривогу і без того нестабільної економіки України. Однією з особливостей безробіття в Україні є наявність у складі працюючого населення багатоваріантного прихованого безробіття. Воно існує у вигляді "оплачуваного безробіття" – безстрокових відпусток, скороченого робочого дня тощо, оскільки державі вигідніше виплачувати працівникам мізерну платню, аніж переводити їх у статус безробітних, а також у вигляді дрібної спекуляції або випадкового бізнесу за наявності формального статусу (посвідчення працюючого на державному підприємстві) [3]. І, нарешті, воно функціонує у традиційному для порівняльно-розподільної системи вигляді "оплачуваного байдикування", що нерідко є наслідком включення до штатного розпису надлишку вакансій. Аналіз прихованого безробіття свідчить, що воно значною мірою є результатом сучасних трансформацій вітчизняного ринку праці.
До пріоритетних завдань здійснення радикальної економічної реформи в Україні належить створення гнучкого ринку праці, адекватної специфіці ринкової системи господарства. Його слід розглядати не лише як засіб регулювання зайнятості працездатного населення, а й як одну з найважливіших соціально-економічних засад ринкової економіки. У сфері зайнятості йдеться про створення матеріально-технічних і соціально-економічних передумов для продуктивної зайнятості населення. Головним у створенні таких передумов є здійснення державного регулювання ринку праці з метою постійного розширення сфери прикладання праці й забезпечення надійного соціального захисту працюючого і непрацюючого населення. Але політика зайнятості не може включати лише допомогу безробітним, що спостерігається сьогодні в Україні. Пріоритетом розвитку має стати шлях, який дозволить провести оновлення основного капіталу, щоб упровадити нові технології та інновації, створити нові, конкурентоспроможні робочі місця [1]. Такий розвиток економічних процесів зумовлює формування та впровадження інноваційної зайнятості населення, яка в свою чергу передбачає більш ефективну реалізацію людського потенціалу у високотехнологічних галузях і вимагає від працівників вищого рівня кваліфікації. Модернізація соціально-трудових відносин і формування інноваційної зайнятості з метою економічного зростання дасть можливість зростання життєвого рівня населення та соціального розвитку в цілому, створить високу продуктивність та інтенсивність праці, динамічний обіг робочої сили.
Список використаних джерел
- Абесінова, О. К. Аналіз ефективності використання кадрового потенціалу в системі управління підприємством [Текст] / О. К. Абесінова // Збірник наукових праць з актуальних проблем економічних наук. – 2013. – С. 5-10.
- Лазоренко, К. С. Роль, значення та особливості функціонування ринку праці на сучасному етапі [Текст] / К. С. Лазоренко // Вісник СНАУ. – 2010. – вип. 5/1. – С.5.
- Яковенко, Р. В. Прикладні проблеми ринку праці України [Текст] / Р. В. Яковенко, А. С. Пугаченко // Наукові праці КНТУ. Економічні науки. – вип. 17 – С. 234-239.
| 
