Колодійчук Анатолій

к.е.н, доцент кафедри

Ужгородський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

 м. Ужгород

СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТЕЛЕФОННО-АНАЛОГОВОЇ, МЕДІЙНОЇ ТА МОБІЛЬНО-СУПУТНИКОВОЇ СКЛАДОВИХ ІКТ-ІНФРАСТРУКТУРИ В УКРАЇНІ

Телефонно-аналогова субінфраструктура ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій), незважаючи на бурхливий розвиток сучасних цифрових технологій, не втрачає свого значення і сьогодні. Крім того, саме ця складова ІКТ-інфраструктури володіє значними перспективами розвитку, враховуючи можливості її потенційної модернізації до вимог цифрової ери.

До її складу входять як застарілі декадно-крокові та координатні автоматичні телефонні станції (АТС), так і більш сучасні – квазіелектронні, електронні аналогові та електронні цифрові АТС, а також найсучасніші – інтернет-АТС, які називаються ще IP-PBX і є майбутнім етапом розвитку всієї телефонно-аналогової субінфраструктури, яка поступово трансформується в телефонно-цифрову субінфраструктуру. Широке впровадження IP-АТС дозволить інтегрувати традиційні можливості телефонного зв’язку з додатковими перевагами комп’ютеризації, як-от технологіями електронної пошти, консолідації різних типів інформації (текстової, графічної, аудіо тощо) під час здійснення дзвінка, мультимедійними можливостями (відеоконференції, віртуальні збори та наради і т.д.). Крім АТС, до складу телефонно-аналогової субінфраструктури ІКТ входять також таксофонні пристрої фіксованого (дротового) телефонного зв’язку, яких станом на початок 2016 року [1] в Україні нараховувалось 6685 штук в містах і 116 штук в сільській місцевості.

У складі інфраструктури інтрузії ІКТ доцільно також розглянути й медійну складову. Головною її рисою є мультимедійний характер технології побудови субінфраструктурних одиниць цієї складової, тобто поєднання різних типів інформації, зокрема, текстової, гіпертекстової, графічної, аудіовізуальної, відеоанімаційної форм подачі і передавання інформаційного контенту. Організаційно вона містить набір електронних засобів масової інформації, котрі продукують телепрограми та інші аудіовізуальні повідомлення і забезпечують їх масове поширення серед населення, – національні та регіональні телеканали. Станом на початок 2015 року в Україні було зареєстровано [2, с. 25] 1660 телерадіоорганізацій та провайдерів програмних послуг, що на 55 суб’єктів більше, ніж у 2010 році, або на 3,43%. В той же час, за період 2010-2015 рр. кількість суб’єктів інформаційної діяльності (телеканалів) в нашій державі зросла з 77 каналів у 2010 р. до 81 каналу у 2015 р., тобто на 5,19%. Національний телеінформаційний контент наповнюють як інформаційні канали – “5-й канал”, “112Україна”, “Канал 24”, “Еспресо TV”, “UBR”, “Hromadske.tv”, “Рада”, “Соціальна країна”, “3S.TV”, “UATV” та ін., так і загальноформатні – “1+1”, “2+2”, “Ера”, “Інтер”, “Інтер+”, “НТН”, “ICTV”, “TONIS”, “UA:Перший”, “СТБ”, “Новий канал” тощо, пізнавальні – “Мега”, “Трофей”, “Дача”, “Dobro”, “Еко-TV”, “Наука”, “Планета”, спортивні – “Sport1”, “Футбол1”, “Sport2”, “Футбол2”, просвітительські – “CNL Україна”, “Культура”, “Глас”, канали кіноефіру – “Enter-фільм”, “Bolt”, дитячі – “ПлюсПлюс”, “Піксель TV”, “Малятко TV”, розважальні – “ТЕТ”, “Сонце”, “Qtv”, “НЛО TV”, “КРТ”, “Zoom”, промоканали –“Viasat Promo”, “Shopping TV”, музичні – “M1”, “M2”, “OTV”, “Music Box UA”, “RTI”, жіночі – “K2”, “Бігуді”, “MaxxiTV”. Водночас, канали диференціюються за чисельністю телевізійної аудиторії. Так, станом за січень 2016 року [3], на першому місці за рейтингом у трьох аудиторіях – 14-49, 50 тис.+ (11,9%), 18-54, 50 тис.+ (11,5%), 25-45, 50 тис.+ (12,5%) був телеканал “1+1”, на другому місці з результатами 8,8%, 9,8% та 8,3% знаходився телеканал “Україна”. Третє місце розділили канали “Новий” (7,8% у першій аудиторії) й “ICTV” (7,6% та 7,9% відповідно у другій та третій аудиторіях відповідно). Крім загальнонаціональних каналів, в регіонах представлена широка мережа місцевих телеканалів: “Київ TV”, “Львів”, “ОТБ” (Харків), “Тиса1” (Ужгород), “Буковина” (Чернівці), “Херсон Плюс”, “TV-4” (Тернопіль), “ТВ-5” тощо.

На ринку мобільних операторів України три найбільші компанії (після реорганізації 2015/2016 рр., станом на 1 квітня 2016 р.) володіють в сумі 97,55%-часткою цього ринку, що говорить про олігополістичний характер ринку і превалювання умов недосконалої конкуренції. Це компанії “Київстар” (44,31%), клієнтами якої є 25,3 млн. абонентів, “МТС Україна / Vodafone” (36,25%), яка обслуговує 20,7 млн. абонентів та “lifecell” (16,99%), що працює з 9,7 млн. абонентами в Україні. Для проведення конкурентного аналізу ринку застосуємо індекс Лінда й приймемо наступні вихідні показники: c₁=44,31%; c₂=36,25%; c₃=16,99%, де c₁ – частка компанії “Київстар” на українському ринку мобільного зв’язку; c₂ – ринкова доля компанії “МТС Україна / Vodafone”; c₃ – ринкова частка фірми “lifecell ”. Формула розрахунку індексу Лінда для трьох найбільших компаній на ринку виглядатиме так:

,                  (1)

у якій с_i – ринкова частка i-компанії; l_k – співвідношення середньої ринкової частки m найбільших із k значних фірм до середньої ринкової частки решти фірм (k-m), в даному випадку k=3. Врахувавши значення часток ринку кожної з найбільших трьох компаній, одержимо:

                    (2)

Застосований індекс, який з одного боку ігнорує ринкову периферію, але з іншої сторони дає змогу оцінити розподіл ринкової влади між лідерами ринку, дозволив встановити достатньо концентрований характер ринку (l₃=119,37%). В сумі три провідні телекомунікаційні компанії володіють понад 97,5% вітчизняного ринку, а він носить на сьогодні олігополістичний характер. Для повного конкурентного аналізу слід також визначити межу олігополії для даного ринку методом ідентифікації порогу олігополії за критерієм Лінда (L):

,                            (3)

де m – кількість значущих компаній на ринку (в числовому вираженні від 2 до n), в нас m=3; i – кількість провідних компаній з загальної кількості значущих компаній m; Q_i – відношення середньої ринкової частки і-компаній до середньої ринкової частки (m-i) компаній (інших значущих фірм).

Даний критерій обчислюється покроково до досягнення співвідношення, коли L_m>L_m+1. Підставимо дані і отримаємо наступне:

;                            (4)

Здійснений розрахунок вказує на те, що класичну олігополію на ринку мобільного зв’язку України формують лише дві провідні компанії: “Київстар” та компанія “МТС Україна / Vodafone ”, що в сумі займають частку 80,6% від всього ринку. Рівень монополізації ринку обчислимо за допомогою індексу Герфіндаля-Гіршмана:

                            (5)

Обрахунок індексу HHI показує, що ринок високомонополізований і для трьох найкрупніших фірм значення індексу більше норми у 1,98 разу. Такий стан ринку вимагає жорсткого державного втручання у сферу національного телекомунікаційного мобільного зв’язку, в той же час операції злиття і поглинання на ньому не дозволяються.

Таким чином, встановлена розрахунками монополізованість ринку телекомунікаційних послуг та повна його залежність від зарубіжних компаній посилюють загрози для розвитку національної інформаційної системи.

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт Держстату України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
2. Засоби масової інформації та книгодрукування в Україні у 2015 році [Текст] / Статистичний бюлетень. – К.: ДССУ, 2016. – 26 с.
3. Топ-телеканалов Украины в феврале 2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mresearcher.com/2016/03/