Шутова Дар’я
студентка
Пашикян Ілона
студентка
Науковий керівник: д.н.держ.упр., професор Міщенко Д.А.
Університет митної справи та фінансів
м. Дніпро
ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТІВ
Бюджет держави виступає дієвим інструментом регулювання економічних процесів і засобом реалізації державної політики; в ньому концентрується вагома частка валового внутрішнього продукту, що централізовано розподіляється на розвиток національної економіки. При цьому ключові функції бюджету виконуються за рахунок ефективного управління його складовими, в першу чергу, видатковою частиною. На сучасному етапі розвитку державних фінансів України існує необхідність у підвищенні якісного рівня планування державних видатків як необхідної передумови забезпечення сталого соціально-економічного зростання.
Програмно-цільовий підхід у бюджетному процесі передбачає формування і виконання бюджету у розрізі бюджетних програм головних розпорядників бюджетних коштів, що включає визначення загальної мети кожної бюджетної програми на довгостроковий та середньостроковий періоди; цілей і завдань програми на короткостроковий період; видів та напрямів діяльності, які забезпечують реалізацію програми. Метою запровадження програмно-цільового методу є встановлення безпосереднього зв’язку між виділенням державних коштів та результатами їх використання на основі визначених цілей та результативних показників [1].
Використання програмно-цільового методу (ПЦМ) як на державному, так і на місцевому рівні, особливо під час фінансової кризи, в умовах значної обмеженості фінансових ресурсів державного та місцевих бюджетів зокрема, дозволяє підвищити кредитний рейтинг адміністративно-територіальної одиниці та забезпечити надходження додаткових інвестиційних і кредитних ресурсів.
Загальні риси ПЦМ: – обов'язковою умовою застосування бюджетування, орієнтованого на результат є середньострокова перспектива для планування бюджетної політики й показників бюджету; при інших методах планування бюджету здійснюється, як правило, тільки на один рік; – основою для розрахунку бюджетних показників служить макроекономічна оцінка розвитку економіки в середньостроковій перспективі, а не тільки фактичні дані по програмах за кілька останніх років; – обґрунтування витрат розпорядником бюджетних коштів базується не на оцінці касового виконання бюджету за минулі роки, як це практикується при нормативному й балансовому методах, а на аналізі результативності програми, у тому числі ефективності витрат; – персональна відповідальність за досягнуті результати в ході реалізації програми; – витрати формуються в розрізі програм із установленням індикаторів їхнього виконання, а не в розрізі узагальнених функцій.
Основні переваги використання принципів ПЦМ лежать у площині оптимізації управління й варіюються від поліпшення управління державними фінансовими ресурсами й підвищення ефективності бюджетних витрат до оптимізації управління державними органами, перебудови механізмів мотивації праці на державній службі, повсюдної орієнтації на досягнення запланованих цілей і показників [2].
Якщо розглядати програмно-цільове бюджетування як процес складання бюджету, що пов’язує виділення коштів із вимірюванням досягнутих результатів, то постає питання про необхідність і доцільність використання результативної інформації під час прийняття рішень про розподіл ресурсів, а також про порядок реалізації такого рішення. На основі цього існують основні типи моделей програмно-цільового бюджетування: представницька, результативно-інформаційна і пряма результативна.
Перша модель передбачає подання результативної інформації в бюджетних або інших документах уряду, які можуть мати інформативний характер щодо цілей або результатів, або їх сукупності, і включатися як вихідна інформація для звітування та перемовин із законодавцями і громадянами стосовно питань державної політики. Результативна інформація в такому разі не відіграє суттєвої ролі у прийнятті рішень у бюджетному процесі.
У результативно-інформаційній моделі ресурси опосередковано пов’язані з пропозиціями щодо бюджету в майбутньому або в минулому періодах. Результативна інформація є важливою при прийнятті рішень, проте не визначає конкретного обсягу виділення ресурсів і не зумовлює прийняття бюджетних рішень, а використовується поряд з іншою інформацією в процесі їх ухвалення.
Пряма результативна модель програмно-цільового бюджетування передбачає виділення ресурсів на підставі досягнутих результатів. Ця форма виконання бюджету застосовується тільки в конкретних секторах обмеженою кількістю країн – членів ОЕСР.
Результативність програми вимірюється системою індикаторів витрат, випуску продукції (послуг), а також результату. За цими показниками оцінюються ефективність та якість виконання бюджетної програми. Загалом її показники можуть бути кількісними та якісними. У багатьох випадках виникатиме проблема вибору системи індикаторів бюджетної програми, особливо в контексті забезпечення управління бюджетною програмою, поточного моніторингу й оцінювання її виконання [3].
Отже, в Україні досі залишається відкритим питання створення на центральному рівні досконалих механізмів управління бюджетними коштами в межах затверджених бюджетних програм.
Планування, орієнтоване на результат, спроможне стати дієвим засобом для підвищення ефективності публічних фінансів, модернізації та подальшого розвитку галузей соціально-культурної сфери, дієвості місцевих програм соціально-економічного розвитку територій. Планування видатків має бути чітко пов’язане із забезпеченням ефективності вирішення конкретних проблем
Важливою основою планування видатків є подальше впровадження програмно-цільового методу, яке започатковано ще в 2002 р., проте, на сьогодні в повній мірі не реалізовано [4].
Список використаних джерел
- Самошкіна, О. А. Удосконалення використання програмно-цільового методу в процесі управління державними видатками [Текст] / О. А. Самошкіна // Наукові праці НДФІ. – 2005. – Вип. 4. – С. 70-76.
- Коваль, В. В. Організаційнометодичні засади програмноцільового методу управління бюджетним процесом на сучасному етапі розбудови України [Текст] / В. В. Коваль // Вісник ЖДТУ. – 2010. – № 3 (53). – С. 326-328.
- Яценко, Ю. О. Окремі аспекти впровадження програмно-цільового методу у бюджетний процес на рівні місцевих бюджетів [Текст] / Ю. О. Яценко // Фінанси України. – 2013. – № 7. – С. 44-54.
- Богомолова, Н. І. Проблеми формування системи видатків державного бюджету [Текст] / Н. І. Богомолова. // Ефективна економіка. – 2012. – № 2.
| 
