Іванишин Володимир
д.е.н., професор, ректор
Дудзяк Оксана
к.е.н., директор інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки
Подільський державний аграрно-технічний університет
м. Кам’янець-Подільський
ВПЛИВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НА РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
Сучасний стан соціальної-економічної інфраструктури сільських територій підтверджує наявність глибокої кризи. Скрутне становище економіки села, тривале недофінансування соціальної сфери призвели до загрози фізичного руйнування її матеріально-технічного потенціалу. Динаміка введення в експлуатацію загальної площі житла в розрізі міських і сільських поселень дає можливість зробити висновок про тимчасове нарощування обсягів збудованого житла як у міських поселеннях, так і в сільській місцевості. Але навіть до показників 1990 р. ще надто далеко.
Державне регулювання виступає основним напрямом забезпечення сталого розвитку українського села та засобом забезпечення рівноваги економіки України. Методи, форми й масштаби державного регулювання визначаються характером і гостротою економічних, соціальних, екологічних та інших проблем в конкретних умовах місця й часу [1].
Під «сталим розвитком сільських територій» розуміється такий розвиток села, при якому забезпечуються зростання, диверсифікація і підвищення ефективності сільської економіки, стабілізація чисельності населення і збільшення тривалості життя, повна і продуктивна зайнятість працездатного населення, підвищення рівня і якості життя в сільських районах, раціональне використання і відтворення їх природно-ресурсного потенціалу.
Це визначення орієнтовано на збільшення і зростання, але не враховує всіх складностей і суперечностей, які суттєво впливають на соціальну і економічну реальність сучасності [2].
Дослідження ситуації в соціальній сфері села, яка відображає процеси, що забезпечують життєдіяльність людини у суспільстві, та її вплив на сталий розвиток територій, можна умовно поділити за такими напрямами: демографічна сфера, соціально-виробнича сфера та рівень і якість життя [3].
Державне регулювання є основним напрямом забезпечення сталого розвитку українського села та засобом забезпечення рівноваги економіки України.
Методи, форми й масштаби державного регулювання визначаються характером і гостротою економічних, соціальних, екологічних та інших проблем у конкретних умовах місця і часу. Для державного регулювання економіки в ринкових умовах господарювання характерним є компіляція системи типових норм і заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які здійснюють державні установи та суспільні організації з метою стабілізації й адаптації соціально-економічної системи до існуючих умов, яким притаманна мінливість.
Державне регулювання сучасної вітчизняної економіки передбачає її переведення на інтенсивний шлях розвитку з послідовним скороченням видатків на екстенсивне зростання і забезпеченням вкладень в інтенсифікацію ефективного використання й оновлення вже створеного господарського потенціалу. В період здійснення в У країні низки економічних реформ потрібні зусилля для пожвавлення розвитку сільських територій з метою забезпечення їх стабілізації й економічного піднесення. Такі перспективи вимагають використання певних засобів, механізмів та інструментарію державного регулювання економіки [1].
Перші кроки для успішної державної політики відносно сталого розвитку сільських територій вже зроблено.
Уряд схвалив Концепцію розвитку сільських територій. Відповідне розпорядження Кабінету Міністрів № 995-р прийнято 23 вересня 2015 року.
Метою розробки Концепції стало затвердження консолідованих пріоритетних напрямів реалізації державної політики до 2025 року у сфері розвитку сільських територій.
Міністерство аграрної політики та продовольства України розробило проект Єдиної комплексної стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015 – 2020 роки, яка вирішуватиме реальні потреби галузі через всеохоплюючий процес консультацій із зацікавленими сторонами, зокрема представниками громадянського суспільства, бізнесу, а також донорами. Ця Стратегія передбачатиме реальні коротко- і середньострокові результати, а також міститиме детальний план впровадження. Одним з етапів роботи над стратегією стало прийняття Концепції розвитку сільських територій [4].
Отже, незважаючи на невтішний стан розвитку сільських територій все ж позитивні кроки з боку держави робляться. Прийнята концепція, що дасть змогу органам місцевого самоврядування коригувати свою діяльність в одному напрямку з науковцями, державними структурними підрозділами, фінансово-кредитними установами, приватними підприємствами. Це дасть змогу будувати загальну модель розвитку сільських територій і пришвидшить її реалізацію у всіх сферах соціально-економічного розвитку сучасного українського села.
Список використаних джерел
- Стегней, М. І. Сучасні напрями забезпечення сталого розвитку сільських територій: європейський досвід і українські реалії [Електронний ресурс] / М. І. Стегней // Актуальні проблеми економіки. – 2013. – № 3. – С. 125-133. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/ape_2013_3_14
- Прокопа. І. В. Соціальні аспекти розвитку сільських територій [Текст] / І. В. Прокопа // Економіка АПК. – 2005. – № 11. – С. 48-51.
- Транченко, Л. В. Формування та регулювання ринку праці на селі: теорія, методологія, практика: монографія [Текст] / Л.В. Транченко. – Умань: Уманське комунальне видавничо-поліграфічне підприємство, 2012. – 586 с
- Про схвалення Концепції Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 №121-р [Електронний ресурс]. – режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
- Іванишин, В. В. Роль держави в інвестуванні розвитку технічного забезпечення аграрного сектора АПК [Текст] / В. В. Іванишин // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 9. – С.12-14.
| 
