Самойлик Юлія
к.е.н., доцент кафедри економіки підприємства
Полтавська державна аграрна академія
м. Полтава
ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ЕНЕРГЕТИЧНУ БЕЗПЕКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ
Сучасні тенденції розвитку глобального середовища визначають нові підходи щодо управління безпекою бізнесу в різних галузях національної економіки. На передній план виступає така її складова, як енергетична безпека, оскільки вичерпність енергетичної сировини та значна енергозалежність більшості країн від світових постачальників зумовлюють підвищення рівня матеріаломісткості виробництва. Особливої уваги заслуговує аграрний сектор економіки. При цьому проявляється бінарний підхід: з одного боку, аграрний сектор є найбільшим споживачем енергії, а з іншого – найбільшим постачальником сировини для її виробництва за альтернативними схемами. Тому важливим питанням є обґрунтування зміцнення енергетичної безпеки аграрного сектору економіки в умовах глобалізації.
Різні аспекти формування енергетичної безпеки розглядаються у працях низки науковців, зокрема В.Г. Андрійчука, М. Безуглого, А.М. Букрєєва, М. Волкова, А. Гаркавого, І.В. Діяка, О. Єрохіна, І. Зеліска, М. Ковалко, Ю. Лега, Ю. Лупенка, М.Й. Маліка, П.Д. Неміша, М. Рапцуна, І.В. Сизонової, О. Тяжкороба, Т. Райхенбаха, А. Чернявського, Г. Черевка та ін. Науковці підкреслюють актуальність розробки енергоефективних програм в сільському господарстві, розглядають питання альтернативної енергетики, втім, нині відсутня чітка стратегія зміцнення енергетичної безпеки саме в аграрній сфері, що і визначає доцільність проведення подальших досліджень у даному напрямі.
Актуальність пошуку резервів зниження енерговитрат в аграрній сфері підкреслюють Л.В. Білан та Ю.В. Гуцуляк, які зазначають, що “одним із найбільших споживачів енергії у народному господарстві є сільське господарство. Так, агропромисловий комплекс України споживає 35 млн. т умовного палива за рік, половина якого – у вигляді дефіцитного рідкого палива. Тому, у найближчі роки необхідно поліпшити енергетичну базу сільськогосподарського виробництва. Досвід передових зарубіжних країн з питань економії енергії важко запозичити, тому що енергетика і сільське господарство у нас розвивалися за іншими економічними схемами, внаслідок чого технологічний рівень сільськогосподарського виробництва значно нижчий від світового. Сільське господарство споживає близько 30 % рідкого палива, що становить близько 8 млн. т і більше 9,2 % електроенергії від її споживання в народному господарстві України. Споживання енергії на виробництво зерна у світовому сільському господарстві з 1950 р. до 1990 р. збільшилися в 6,97 рази при збільшенні виробництва зерна в 2,6 рази” [1, с. 255].
Вплив глобального середовища зумовив необхідність врахування світових тенденцій виробництва, споживання та регулювання економічних процесів. Енергетичний чинник виходить на передній план у системі заходів щодо реалізації концепції сталого розвитку. Зростання чисельності населення та його потреб у продуктах харчування здійснює вплив на систему господарювання в аграрному секторі економіки, товаровиробники шукають резерви збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції насамперед за рахунок підвищення урожайності на основі інтенсивних технологій (максимізації доз внесення мінеральних добрив, гербіцидів та пестицидів). Такі підходи порушують баланс між екологічними, економічними та соціальними чинниками.
Для забезпечення енергетичної безпеки аграрного сектору економіки необхідно розвивати інноваційну діяльність та забезпечувати розширене відтворення. Вирішити ці завдання можна за допомогою впровадження програм енергозбереження. Високі енерговитрати в аграрній сфері насамперед пов’язані з неефективним використанням техніко-технологічної бази, значна частина машинно-тракторного парку має високий коефіцієнт спрацювання, тому розширене відтворення у цій сфері не відбувається. Впровадження інновацій, зокрема спрямованих на оновлення техніко-технологічної бази, сприятиме зменшенню енергетичних затрат та збільшенню нагромаджень амортизаційного фонду. Формування енергетичної безпеки в аграрній сфері має здійснюватись у кількох напрямках (рис. 1).
Рис. 1. Напрями формування енергетичної безпеки в аграрному секторі економіки
Джерело: розроблено автором
Основою формування програми енергетичної безпеки аграрного сектору економіки України в умовах глобалізації є концепція сталого розвитку, оскільки встановлення балансу між економічною, екологічною та соціальною складовими неможливе без енергетичної компоненти. Насамперед, необхідним є зниження енергомісткості сільськогосподарського виробництва, чого можна досягти за рахунок удосконалення технологій, зокрема шляхом зменшення кількості технологічних операцій, впровадження систем мінімального обробітку грунту, збільшення ширини захвату машинно-тракторних агрегатів. Крім того, доцільним є оновлення машинно-тракторного парку, що дозволить здійснювати господарські процеси з меншими енерговитратами в розрахунку на одиницю виробничої площі. Важливим вектором забезпечення енергетичної безпеки є розвиток альтернативної енергетики, зокрема виробництва біопалива із сільськогосподарської сировини, однак, даний напрямок потребує належного економічного та екологічного обґрунтування, оскільки його розвиток потребує додаткових інвестицій в аграрний сектор економіки.
Список використаних джерел
1. Білан, Л. В. Шляхи енергозбереження в сільському господарстві [Текст] / Л. В. Білан, Ю. В. Гуцуляк // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Техніка та енергетика АПК. – К., 2011. – Вип. 166, Ч. 4. – С. 254-259.
2. Райхенбах, Т. М. Перспективи використання відновлюваних джерел енергії в Україні [Текст] / Т. М. Райхенбах // Вісник Львівського національного аграрного університету: Економіка АПК. – 2012. – № 19(1). – С. 276-287.
3. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 року [Текст] / за ред. Ю. О. Лупенка, В. Я. Месель-Веселяка. – К. : ННЦ ІАЕ, 2012. – 182 с.
4. Тяжкороб, І.В. Інноваційно-інвестиційні проекти енергозбереження в системі стратегічних планів розвитку регіону [Текст] / І. В. Тяжкороб // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. – 2015. – Вип. 2. – С. 251-259.
| 
