Архів / Archive

Головна » Статті » 2016_10_28_KamPodilsk » Секція/Section_4_2016_10_28

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА: ПРАВО НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ

Зварич Даниїла

к.псих.н., доцент, завідувач кафедри

Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій

м. Тернопіль

 

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА: ПРАВО НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ

 

Незалежні дослідження останніх років показали, що незадовільний стан забезпечення права на доступ до інформації значною мірою обумовлений недосконалим законодавством у цій сфері.

Вперше в Україні право на доступ до публічної інформації знайшло своє втілення в Законі України «Про інформацію» (1992). Його ухвалення на початку 90-х років здавалося революцією у сфері прозорості державного управління, однак, як показала практика, через суттєві недоліки він не встановлював дієвого механізму реалізації права громадян на доступ до інформації. Закон «Про інформацію» 1992 року, як зазначив В. Речинський, швидко вичерпав свій потенціал і вже не відповідав потребам суспільно-політичного та громадського життя. Він суттєво розходився з міжнародними, зокрема, європейськими стандартами забезпечення доступу населення до урядової та іншої офіційної інформації, не містив у собі відповідних юридичних і організаційних гарантій такого доступу.

Довкола цієї проблеми в науковій літературі тривали дискусії, до яких долучалося все більше вчених та експертів (Р. Романов, А. Грищенко, В. Горобцов, Г. Почепцов та ін.). Висловлювалися різні міркування щодо модернізації українського законодавства у сфері регулювання права на доступ до інформації, представлялись різні підходи, серед яких найбільш раціонально виглядала пропозиція ухвалення Закону України «Про доступ до публічної інформації» з одночасним скасуванням дії Закону України «Про інформацію». Це дозволило би уникнути дублювання у регулюванні відносин з доступу до інформації. Журналістськими та громадськими організаціями була розгорнута публічна кампанія на підтримку ухвалення Закону «Про доступ до публічної інформації». Важливу роль у цьому процесі зіграла позиція європейських інституцій в плані приведення українського законодавства у відповідність до європейських стандартів та виконання міжнародних зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи.

За останні десятиліття було ухвалено міжнародно-правові документи, які визначають право на доступ до інформації основоположним правом людини, а представники ООН, Ради Європи, ОБСЄ у своїх доповідях звертають увагу на те, що право на доступ до публічної інформації є необхідною умовою участі громадян в ухваленні державних рішень, запорукою розвитку демократії та фундаментом у боротьбі з корупцією.

Основними документами, які визначають міжнародні стандарти права на доступ до публічної інформації на сьогодні є: Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів від 18.06.2000 р. ; Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (ратифікована Законом України №832-ХІУ від 06.07.1999 р.); Йоганнесбурзькі принципи Національної безпеки, свобода висловлювань і доступ до інформації; документи міжнародної організації «Артикль 19» («Право громадськості знати. Принципи законодавства про свободу інформації»); «Про доступ до офіційних документів», Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи від 21.02.2002; «Про доступ до інформації, що перебуває в розпорядженні державних органів» Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи від 25.11.1981; «Про доступ громадськості до інформації, що є в розпорядженні державних органів, і свободу інформації» Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи (1979); «Про право на недоторканність приватного життя» Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи (1998); практика Європейського суду з прав людини.

Історія утвердження в Україні права на доступ до інформації пройшла шлях свого становлення, починаючи з 1992 року, і лише у січні 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закону «Про доступ до публічної інформації» та новий Закон «Про інформацію».

Ухвалення цих законів створило нормативну основу для забезпечення гарантій права на інформацію. Зокрема, в них прописані всі способи доступу до інформації, які сприяють найбільшій поінформованості громадськості та максимальній відкритості інформації, звужено можливості обмеження доступу до інформації.

Закони про доступ до інформації, у разі їх належного застосування, є надійним механізмом, що змушує владні структури надавати інформацію і бути відкритими. Проголошення права на доступ до інформації на рівні конституції держави, а також ухвалення закону про доступ до інформації – це переломний момент в історії утвердження права знати в кожній країні та визначальна перемога громадянського суспільства.

 

Список використаних джерел

1. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII в редакції  від 21.05.2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2657-12

2. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI, в редакції від 01.05.2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2939-17

 

Категорія: Секція/Section_4_2016_10_28 | Додав: clubsophus (2016-10-27)
Переглядів: 424 | Рейтинг: 0.0/0
Переклад
Форма входу
Категорії розділу
Секція/Section_1_2016_10_28
Секція/Section_2_2016_10_28
Секція/Section_3_2016_10_28
Секція/Section_4_2016_10_28
Пошук
Наше опитування
Яка наукова інформація Вас найбільше цікавить?
Всього відповідей: 621
Інтернет-ресурси
Підписатися через RSS2Email

Новини клубу SOPHUS



Наукові спільноти
Статистика
free counters

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0