Магера Тетяна
старший викладач
Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій
м. Тернопіль
ПСИХОСОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ОСОБИСТОСТІ, ЯКА ОПИНИЛАСЬ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ
У сьогоднішньому світі, який характеризується швидкими змінами, неочікуваними ситуаціями, катаклізмами, у значній мірі виникає потреба у кваліфікованій соціальній та психологічній допомозі, що спрямована на підтримку особистості в процесі її розвитку, становлення і зростання. Психологічна допомога потрібна усім: на кожному етапі життя, незалежно від статі, віку, кольору шкіри, релігійних та політичних уподобань. Звернення щодо отримання психологічної допомоги та соціальної підтримки – це перший крок, який свідчить про реальне бажання щось змінити в собі, в особистих стосунках чи в професійному житті [5]. Це вказує, з одного боку, на усвідомлення потреби щось змінити у своєму житті, з іншого, – про готовність взяти відповідальність за власне життя.
Саме тому, соціальна та психологічна допомога на сучасному етапі застосовується в найрізноманітніших сферах життєдіяльності особистості. Сам процес надання психосоціальної підтримки дуже складний і відповідальний, який вимагає від практичного психолога, спеціаліста соціальної сфери відповідних знань, умінь і навичок [4]. У зміст надання психосоціальної підтримки входить: задоволення базових потреб; консультування, надання інформаційної підтримки та перенаправлення до відповідних спеціалістів; підтримуюча комунікація, активне слухання, вміння «бути поруч» [3].
На різних етапах суспільного розвитку проводились ряд досліджень щодо сенсу та специфіки психологічної та соціальної допомоги особистості.
Серед науковців особливий слід залишили Карл Роджерс, Карл Вітекер, О.Ю. Алексейчук, О.Ф. Бондаренко, Б.С. Братусь, Ф.Ю. Василюк, О.М. Лобач, І.В. Дубровіна, О.В.Зінченко, та багато інших вчених [1].
На жаль, уроки сьогодення роблять нам термінові та невідкладні виклики. У нашій державі є люди, які потребують негайного втручання спеціалістів: воїни АТО, поранені бійці, члени їх родин, солдатські вдови, діти-сироти, а також внутрішньо переміщені особи, які постраждали внаслідок АТО. Останні події, що відбулися у нашій державі і відбуваються до тепер, свідчать про зміни світогляду більшості українців, трансформуються їхні цінності та потреби. Сучасний стан кризи впливає на політичні, правові, естетичні, релігійні цінності [2].
На нашу думку, вивчення теоретичних аспектів надання психологічної допомоги особистості та їх практичне застосування допоможе вирішити проблеми багатьох людей як на індивідуальному, міжособистісному рівнях, так і на рівні суспільства.
Нами було запропоновано дослідження, що дозволить зробити висновок щодо трансформації ціннісних орієнтирів осіб, які пережили травматичні події.
Цільовою групою дослідження були: внутрішньо переміщені особи з Донецької , Луганської областей та АР Крим, які пережили травматичні події. Соціальні зрушення, які відбуваються в суспільстві, відображаються у свідомості всіх людей нашої країни і, зокрема, внутрішньо переміщених осіб. Наявність усвідомленої загрози життю – це основний стресовий фактор для людини (відчуття загрози здоров'ю, життю – власному та своїх близьких, матеріальному благополуччю, соціальному становищу). Було опитано 100 респондентів з числа ВПО (внутрішньо переміщених осіб). З них: чоловіки 38 осіб; жінки – 62 особи. Результати дослідження показали, що усі є дотичними до проблем, які відбуваються у житті нашої держави і їхньому власному. Саме тому, усім внутрішньо переміщеним особам, без винятку, потрібна психосоціальна підтримка, яка спрямована на пом'якшення стресових подій життя, що є факторами ризику появи захворювання. Психосоціальна підтримка захищає індивідів від руйнівної поведінки і психологічних наслідків стресу, дає відчуття особистісного контролю і самоповаги.
При проведенні дослідження, ми з’ясували, що вагомими у житті людини є ціннісні настанови. Також важливу роль у ставленні до дійсності відіграють емоційні переживання. Без усвідомлення людиною змісту цінностей, якими вона керується, не можна визначити цілі її діяльності.
Отже, проаналізувавши дані результатів дослідження, ми можемо зробити наступні висновки:
1. Більшість опитаних респондентів (64%) надають перевагу предметам, що мають певну користь і здатні задовольнити ту чи іншу потребу (житло, машина, матеріальні речі), 28% опитаних значущими вважають для себе втрату рідних та близьких, контактів з друзями, улюблені заняття чи втрату роботи, у зв’язку з вимушеним переїздом. І лише 8% респондентів відповіли, що цінність – це ідеал, до якого прагне людина. Цю відповідь вибрали лише частина тих респондентів, хто дотримується етико-релігійного і образно-естетичного типу ціннісних орієнтацій. Таким чином, ми можемо прослідкувати, якщо не задоволені базові потреби (їжа, сон, безпечне місце), то людина не спроможна думати про саморозвиток та вищі цілі.
2. Згідно з результатами опитування, внутрішньо переміщені особи (ВПО) найбільшу перевагу надають утилітарному (практичному) типу ціннісної орієнтації. Він переважає у всіх вікових групах, у людей з різним матеріальним становищем і освітою. Тобто, на даний момент, ця категорія респондентів потребує речей першої необхідності, засобів гігієни, продуктів харчування, тобто всього того, що має практичне застосування. Щодо етико-релігійної ціннісної орієнтації, то їй надають перевагу ті респонденти, кому більше 60-ти років (17 із 28 опитаних). Серед інших вікових груп їй надали перевагу: 8 із 37 опитаних (вікова група 46 – 60 років); 1 з 22 респондентів (вікова група 30 – 45 років); жоден респондент з вікової групи від 18 до 29 років. Це свідчить про те, що люди, яким більше 60-ти років, переосмислюють своє життя і вчинки. Вони починають шукати відповіді на такі „вічні” питання: «Для чого я живу? Що після смерті? Яка пам’ять залишиться про мене?» тощо. І тому, більшість з них починає надавати перевагу етико-релігійній ціннісній орієнтації.
Науково-теоретичній і образно-естетичній ціннісній орієнтації надали перевагу відповідно 7 і 10 відсотків респондентів. Якщо першій надають перевагу тільки ті респонденти, які здобули вищу освіту і працюють, відповідно, в науковій і освітянській сфері або працювали там, то другій – незалежно від освітнього рівня і матеріального становища. Головним у виборі цієї орієнтації є суспільна діяльність – це респонденти, які займаються творчою працею або працівники закладів культури.
3. Для більшості внутрішньо переміщених осіб важливу роль у їхньому житті відіграють як матеріальні, так і духовні цінності. Лише для 17% опитаних – гроші є не важливою цінністю або вони не визначилися. Серед них найбільше людей, які мають високий рівень матеріальної забезпеченості (4 із 6-ти опитаних). Щодо людей із середнім рівнем матеріальної забезпеченості, то таких всього виявилося 13 (серед них найбільше тих, кому за 60 років). Серед тих, для кого Бог і релігія не є цінністю, найбільше респондентів з молодшої вікової групи (18 – 29 років) – 7 опитаних із 13-ти. Це свідчить про те, що для більшої частини внутрішньо переміщеної молоді більш притаманним на даний момент є прагнення досягти матеріального благополуччя, ніж духовного розвитку. А на запитання про вибір між багатством матеріальним і багатством духовним, майже 2/3 опитаних відповіли, що вибрали би багатство матеріальне, 1/3 – багатство духовне.
4. На думку 91% респондентів, для українського суспільства на сучасному етапі розвитку пріоритетними мають бути традиційні цінності, а прихильників ліберально-демократичних цінностей лише 9%. Цей результат пояснюється тим, що люди з малим і середнім достатком, в основному, заклопотані питаннями виживання і соціальними проблемами (безробіттям, падінням морального рівня молоді, пияцтво тощо). Вони налаштовані більш консервативно і вважають, що сьогодні для українського суспільства повинні бути пріоритетними традиційні цінності. Що ж до респондентів з високим достатком, то вони успішно адаптуються до ринкових перетворень у нашій країні і тому прагнуть до подальшого розвитку демократії і громадянського суспільства. Серед респондентів, які дотримуються традиційної ціннісної орієнтації, найбільшою цінністю є здоров’я. І це цілком зрозуміло. Друге і третє місце займають сім’я і діти.
В умовах сьогодення, більшість населення України, в тому числі внутрішньо перемішені особи, перебуває у стані хронічного стресу, тому завдання психосоціальної роботи – подолання соціальної дезадаптації людини, оздоровлення міжособистісних стосунків у всіх сферах життєдіяльності.
Таким чином, психосоціальна робота – частина комплексних програм соціального оздоровлення і виховання населення. Для кожної категорії клієнтів (у залежності від цілей психосоціальної роботи) розробляються відповідні психосоціальні програми і технології. Тому, враховуючи складність і різноманітність проблем, у їх вирішенні часто беруть участь різні фахівці, зокрема, соціальні працівники, вчителі, психологи з різною спеціалізацією, психотерапевти і психіатри. При цьому елементи психосоціальної роботи можуть використовуватися як частково, наприклад, в діяльності соціального працівника, вчителя, лікаря, так і безпосередньо – складають основний зміст діяльності практичного психолога.
Список використаних джерел
- Бондаренко, О. Ф. Психологічна допомога особистості [Текст] / О. Ф. Бондаренко. – Харків: Фоліо, 1996. – 237 с.
- Васьківська, С. В. Основи психологічного консультування: навч. посібник [Текст] / С. В. Васьківська. – К.: Четверта хвиля, 2004. – 256 с.
- Щербак, Н. А. Соціально-педагогічна профілактика жорстокого ставлення до дітей в сім’ї [Текст] / Н. А. Щербак. – К.: Фоліо, 2002. – 26-29 с.
- Якубова, Ю. Я. Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення : навч. посібник [Текст] / Ю. Я. Якубова. – К. : Наукова думка, 2008. – 430 с.
- Belkin, G. C. Introduction to counseling [Text] / G. C. Belkin. – Dubugue (Iova) : W.Brown Publ., 1988.
|
