Баранік Олексій
старший викладач
Сумський національний аграрний університет
м. Суми
ДО ПИТАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ТА ВАРТІСНОГО КРИТЕРІЮ ОБЛІКУ МАЛОЦІННИХ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
У зв’язку з прийняттям нової редакції розділу ІІІ «Податок на прибуток» Податкового кодексу України, з 01.01.2015 року змінилися правила податкового обліку малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА).
Щодо вартісного критерію та класифікації, то як відомо МНМА відрізняються від інших необоротних активів за ціною. Необоротними (відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»), є активи, які не призначені для реалізації та використовуються в господарській діяльності понад 12 календарних місяців чи виробничий цикл. В свою чергу необоротні активи поділяються на матеріальні необоротні та нематеріальні активи. Відповідно, матеріальні активи: на основні засоби та інші необоротні активи, до яких і відносять малоцінні необоротні матеріальні активи. Це є досить важливим моментом, адже якщо актив навіть має високу вартість, але не очікується його використання в господарській діяльності більше одного року (дорогі витратні матеріали), - то такий актив належить до запасів і не належить до необоротних активів і після його використання такий оборотний актив збільшить витрати суб’єкта господарювання. Тому МНМА мають відповідати одночасно двом критеріям: 1) бути необоротними; 2) мати малу ціну [1].
Щодо другого критерію, то у ПКУ він відсутній. Як немає в ПКУ і визначення «Малоцінний необоротний матеріальний актив». У пп. 138.3.3 ПКУ встановлено лише групу 11 з відповідною назвою без конкретних ознак МНМА.
Тому на практиці платники податку на прибуток змушені визнавати необоротні матеріальні активи (НМА), вартість яких є нижчою за критерій, установлений пп. 14.1.138 ПКУ, рухаючись від зворотного. Якщо НМА вартістю 6 000 грн/ (без ПДВ) і більше, – це об’єкт основних засобів, якщо у НМА менша вартість, то такий об’єкт належить до МНМА. При цьому, для таких об’єктів, як предмети прокату та інвентарна тара, відведено 14 та 15 групу НМА, і до МНМА вони не належать.
Крім вище зазначеного, необхідно відмітити, що група 4 «Машини та обладнання» (ст. 138.3.3 ПКУ), в якій встановлені мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, залишилася без змін. Тобто, ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації …, відносимо до основних засобів, якщо їх вартість перевищує 2 500 грн. Що, на наш погляд, є не доречним і суперечить пп. 14.1.138 ПКУ [2, с. 121].
Відносно питання, що ж саме належить до групи 11 «МНМА», зазначеної в пп. 138.3.3 ПКУ, платники податку на прибуток мають право звернутися до П(С)БО або МСФЗ (якщо бухгалтерський облік ведеться за міжнародними стандартами). Адже з 01.01.2015 р. відповідно до пп. 14.1.84 ПКУ терміни, визначення яких відсутні в ПКУ, для розділу III «Податок на прибуток» використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національними П(С)БО та МСФЗ, введеними в дію відповідно до законодавства.
Однак П(С)БО 7 «Основні засоби» також не містить визначення терміна МНМА і якою має бути ціна, нижче від якої актив визнається МНМА. В той же час п. 5 П(С)БО 7 відносить МНМА до інших необоротних активів і вказує на те, що підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу МНМА. Тому платнику податку на прибуток необхідно самостійно визначити склад НМА, які належатимуть до МНМА за видом, напрямом господарського використання тощо, а також визначити вартісний критерій, за яким такі об’єкти визнаватимуться в бухгалтерському обліку.
Такий же склад НМА, які належатимуть до МНМА бажано зазначити і в наказі про облікову політику, складання якого в цьому разі не є обов’язковим, але може бути досить корисним. Строк корисного використання такого активу в цьому разі має бути більшим за 12 місяців, або операційний цикл, так як друга літера - «Н» у назві МНМА саме й передбачає - необоротність.
Для обліку МНМА підприємствам рекомендується застосовувати типові форми обліку основних засобів, затверджені наказом Мінстату від 29.12.1995 року № 352, також можна використовувати типові форми, затверджені наказом Мінфіну від 13.09.2016 року № 818 або форми, які передбачені методичними рекомендаціями щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів, а саме документального оформлення операцій з основними засобами, затвердженими наказом Мінагрополітики України від 27.09.2007 року № 701 для сільськогосподарських підприємств.
На даний час спеціальні форми первинних документів щодо нарахування амортизації за МНМА у чинному законодавстві відсутні. Тому підприємство має право розробити відповідні форми первинної документації самостійно, з дотриманням вимог щодо обов’язкових реквізитів первинних документів.
Впровадження в практичну діяльність розглянутих окремих питань щодо класифікації та вартісного критерію обліку малоцінних необоротних матеріальних активів, на наш погляд, сприятимуть гармонізації бухгалтерського і податкового обліку.
Список використаних джерел
- Бикова, Г. Податковий облік МНМА [Електронний ресурс] / Ганна Бикова. – Режим доступу : http://dtkt.com.ua/show/1bid06701.html.
- Баранік, О. О. Окремі теоретичні аспекти нарахування амортизації [Текст] / О. О. Баранік // Національне виробництво й економіка в умовах реформування: стан і перспективи інноваційного розвитку та міжрегіональної інтеграції : Зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. Інтернет-конф. (м. Кам’янець-Подільський, 30 жовтня 2015 року) / ПДАТУ. – Тернопіль : Крок, 2015. – С. 120-122.
| 
