Ільїн Валерій
д.е.н., доцент,
Державний економіко-технологічний
університет транспорту, м. Київ, Україна
Ільїна Олена
аспірант Луганського національного
аграрного університету, м. Харків, Україна
ІНВЕСТИЦІЙНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Сьогодні в Україні загострюються проблеми продовольчого забезпечення населення. Збільшення обсягу імпортованих товарів спостерігається навіть в основних видах сільськогосподарської продукції - зерно, цукор, м’ясо, фруктів та інших. Отже важливими завданнями є розробка механізмів регулювання системи аграрних ринків та підтримки вітчизняних аграрних підприємств виробників сільськогосподарської продукції. При формуванні конкурентних переваг аграрних підприємств вирішальну роль відіграє ефективність використання економічних ресурсів. Конкурентні переваги є характерним для певної галузі переліком чинників, що надають їй переваги перед іншими галузями, а також одним підприємствам галузі над іншими. Ці фактори не є постійними, вони змінюються залежно від, особливостей галузей, сегментів ринку, що обслуговуються, а також часу та етапу «життєвого циклу» галузі та підприємства. Для кожної галузі є свої специфічні вимоги до комбінації конкурентних переваг, але для розвитку підприємства будь якої галузі кожний із них може стати інструментом перемоги в конкурентній боротьбі [1].
Так, для аграрних підприємств наслідками технологічних та управлінських прорахунків є відставання в показниках урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин. Наприклад, надій на одну корову в Україні 3793 кг, у Німеччині - 6107 кг, Великобританії - 6794 кг, США - 9343 кг. Виробництво м’яса на 100 га (у забійній вазі) в Україні в 2014 р. складали 51,7 ц, США - 105 ц, Німеччині - 227 ц, Великобританії – 191 ц. Отже, ступінь економічного виживання і адаптації суб’єктів аграрного ринку до підвищених світових вимог буде визначати рівень конкурентоспроможності продукції, що є змінною величиною в якісній та кількісній характеристиці. Якісні параметри продукції (ціна реалізації, собівартість), які враховуються при протистоянні конкурентів, є головним критерієм для покупця. Особливо важливого значення це набуває у зв’язку з розширенням сфери впровадження нових енергозберігаючих технологій виробництва сільськогосподарської продукції, якість якої в Україні, як свідчать результати досліджень, значно погіршується. Конкурентоспроможність продукції за її якісними характеристиками, по-перше, підвищує конкурентоспроможність підприємства як суб’єкта ринку, по-друге, забезпечує вищу прибутковість виробництва, сприяє виходу суб’єктів ринку на зовнішній ринок, повніше задовольняє потреби суспільства [2].
Розвиток євроінтеграційних відносин дозволяє аграрним підприємствам виробляти продукцію й здійснювати пошук кращих можливостей її реалізації на ринках, що можуть забезпечити вищий рівень прибутків. Часто це поєднується з необхідністю участі в стратегічних альянсах. Цей процес вимагає високого рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств та скорочення витрат на постачання з метою зниження рівня трансакційних витрат [3; 4].
В умовах міжнародних ринків зменшуються географічні обмеження, розвиваються нові технології. Підвищенню рівня адаптивності вітчизняних аграрних підприємств до міжнародних умов та попиту сприяють інтеграційні зв’язки та технологічні інновації. При розробці технологій в аграрній сфері традиційно зосереджували увагу на технологічних прийомах та засобах виробництва з метою збільшення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби, що сприяло зниженню виробничих витрат. Сьогодні нові маркетингові технології розширюють ринки збуту і гарантують кращий зв’язок між виробниками і споживачами. Перспективним джерелом нових продуктів є біотехнології, що дозволить виробляти сільськогосподарську продукцію, яка освоїть нові глобальні ринкові ніші, а використання електронної комерції дозволить розширити доступ до нових ринків збуту.
Виходячи з проведеного дослідження, слід відмітити, що аграрні підприємства - виробники сільськогосподарської продукції є найбільш вразливою ланкою продовольчого ланцюга на аграрному ринку. На них здійснюють економічний тиск як підприємства переробної промисловості, роздрібної торгівлі, так і підприємства постачальники засобів виробництва. Частково цю проблему можливо розв’язати шляхом розвитку кооперативного руху та вдосконалення методів державного регулювання продовольчих ринків та механізмів субсидування.
Список використаних джерел
- Шепіцен А.О. Оцінка конкурентоспроможності аграрного підприємства / А.О. Шепіцен // Фінанси України. - 2003. - № 8. - С. 66-73.
- Малік М.Й. Конкурентоспроможність аграрних підприємств: методологія і механізми: монографія / М.Й. Малік, О.А. Нужна. - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - 270 с.
- Ільїн В. Ю. Глобалізація та її вплив на конкурентоздатність підприємств аграрного сектору економіки України : монографія / В. Ю. Ільїн – Луганськ : Ноулідж, 2014. – 436 с.
- Ільїн В. Ю. Економічна ефективність виробництва аграрної продукції як фактор підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств України [Електронний ресурс] / В. Ю. Ільїн // Ефективна економіка. – 2015. – № 5. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4755&p=1
| 
