|
Потравка Лариса
к.е.н. доцент,
Херсонський державний аграрний університет,
м. Херсон
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТРУКТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ЕКОНОМІКИ
Існуюче нині коло проблем світової економіки, пов’язане з економічною
недосконалістю промислового виробництва, пригніченням природних монополістичних
основ аграрного сектора та штучним гальмування науково-технічного прогресу.
Тому, основні напрями їх вирішення повинні спрямовуватися на зростання
національних доходів країн світу шляхом якісних змін ефективності національних
економічних систем, її дематеріалізацію та системну інтеграцію.
У цьому контексті особливого значення набувають теоретичні дослідження
засад економічного зростання після Другої світової війни. В той період
актуальними визначаються чотири конкуруючих теорії економічного зростання та
розвитку: теорія лінійних стадій (У. Ростоу), теорія розвитку (А. Льюіс, Х.
Ченері), теорія зовнішньої залежності, теорія «неокласичної контрреволюції» (Д.
Вільямс). Використання основних положень цих теорій та практичний досвід їх
функціонування може спрямувати дослідження економічних систем на новий,
міждисциплінарний рівень здійснення.
Зокрема, на початку 60-х років минулого століття значна частина теоретиків
розглядала процес розвитку країни як серію послідовних стадій економічного
зростання. Найбільш впливовим представником теорії стадій економічного
зростання був американський економіст та соціолог У. Ростоу. Згідно його
концепції, в основі економічного зростання та історичного переходу суспільства
від однієї стадії до іншої, закладена різниця загальних принципів: галузева
структура економіки, ступінь розвитку техніки, величина накопичень в
національному доході, структура та рівень споживання. У відповідності з якісною
різницею цих характеристик У. Ростоу визначив п’ять основних стадій розвитку: 1)
стадія традиційного суспільства; 2) стадія перехідного суспільства; 3) стадія
підйому; 4) Стадія зрілості; 5) стадія масового споживання. В своїх працях
більш пізнього періоду, в 70-х ХХ ст., У. Ростоу визначив шосту стадію зростання
– «пошук якості життя», в якій ведучім сектором економіки стає сфера послуг, а
основною метою прогресу – духовний розвиток людини. Недоліки теорії економічного зростання в подальшому
компенсувалися використанням моделей структурних перетворень, що займали
центральне місце в теорії структурних трансформацій.
Однією з відомих теоретичних моделей розвитку є теорія структурної
трансформації лауреата Нобелевської премії Артура Льюіса, що була створена ним
в 50-х роках минулого століття. Основою цієї теорії є модель з урахуванням двох
секторів економіки: аграрного та промислового, коли резерв робочої сили
розглядається як основа економічного зростання. Тому вона може бути застосована
для країн з високим рівнем щільності населення, дефіцитом капіталу та обмеженістю
природних ресурсів. Таким чином, створюється система національного господарства
з чітко визначеними причинно-наслідковими зв’язками, які стимулюють розвиток
високотехнологічного виробництва в усіх галузях економіки. В цілому теорія
структурної трансформації А. Льюіса відображає історичний досвід розвитку
західних країн, але певна частина основних її положень не відповідає
інституціональним та економічним реаліям переважної кількості країн з
перехідною економікою.
Однією з відомих моделей структурної трансформації є модель американського
економіста Х. Ченері, що була розроблена на основі емпіричного аналізу розвитку
багатьох країн третього світу. Результатом його досліджень стало визначення
певна кількість рис, характерних для країн що розвиваються та країнам з
перехідною економікою. Насамперед, це спрямування економічної активності з
аграрного сектора в промисловий; постійне накопичення фізичного і людського
капіталу, зміна споживчих вподобань населення від невеликого набору товарів
першої необхідності до товарів промисловості та послуг; зменшення рівня
народжуваності у зв’язку з набуттям освіти першочергового значення для
майбутніх поколінь.
Теорія зовнішньої залежності виникла в 70-х роках ХХІ ст., як результат
втрати популярності моделей стадій зростання та структурних перетворень в
країнах з низьким рівнем розвитку. В даній теорії визначається три основні
напрями: неоколоніальна модель залежності, хибна парадигма розвитку та теорія
дуального розвитку. Другий напрям теорії зовнішньої залежності – хибна
парадигма розвитку, пояснює відсталість країн третього світу неефективною
роботою міжнародних організацій щодо консультування, спрямування допомоги та
визначення подальших напрямів розвитку.
Особливої актуальності останнім часом набули дослідження американського
економіста, Нобелевського лауреата С. Кузнєца. За його трактуванням під
економічним зростанням слід розуміти «довгострокове збільшення можливостей
господарства забезпечувати різноманітні потреби населення за допомогою більш
ефективних технологій і відповідних їм інституційних та ідеологічних змін».
Особливу увагу привертають виокремленні дослідником шість основних
характеристик економічного зростання, яку властиві майже всім розвинутим
країнам: 1) високі темпи зростання доходу на душу населення; 2) високі темпи
продуктивності факторів виробництва, особливо продуктивності праці; 3) високі
темпи структурної трансформації економіки; 4) високі темпи соціальної та
ідеологічної трансформації суспільства; 5) властивість розвинутих країн
знаходити за кордоном нові ринки збуту та джерела сировини; 6) охоплення
результатами подібного економічного зростання менш
ніж 1/3 населення світу. Визначені С. Кузнєцом перші дві характеристики
економічного зростання відображають кількісні показники розвитку господарства
країни; третя та четверта – характеризують якісну сторону загального розвитку
та виражаються процесом структурної трансформації; п’ята та шоста – визначають
міжнародні масштаби самого зростання. Таким чином, економічний розвиток можна
представити у вигляді процесу, що охоплює економічне зростання, структурні
зрушення в економіці, покращення умов та якості життя населення та
позиціонування країни на міжнародній арені.
У руслі глобальних тенденцій економіка України переживає складний період
радикальних трансформацій, що характеризуються зниженням загальної системної
стійкості економічної системи країни. Ускладнення трансформаційних процесів в
Україні зумовлено загальносвітовими тенденціями, відсутністю політичних,
соціальних, інституційних основ економіки країни. Сьогодні вибір шляхів подальшого
розвитку економічної системи України потребує дослідження власної практики
системних економічних трансформацій, детального вивчення напрямів розвитку
світового господарства, узагальнення досвіду адаптації індустріально розвинених
країн до реалій сучасного світового ринку.
Список використаних джерел
1.
Оценка и регулирование структурных
изменений и модернизации машиностроительного комплекса (по материалам
Центрального Казахстана) (Монография) - / Карагандинский гос. технич. ун-т,
Караганда: Издательство КарГТУ, 2003. – 356 с.
2.
Carter J. In
search of synergy: a structure performance test / / The Review of Economics and
Statistics, Volume 59, Issue 3 (Aug 1997).
3. Gunter Ruhl, Wegezuliner "weltweiter management –
synergie”, Heizmann, 1988.
4.
Mouton O.U. How
to achieve integration on the human side of merger/ / Organization dynamics,
1985.
| 
