|
Остапенко Тетяна
к.е.н., доцент,
Полтавська
державна аграрна академія,
м. Полтава
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПОБІЧНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ
Сільськогосподарська
продукція при її відокремленні від біологічного активу або при припиненні
процесів життєдіяльності біологічних активів перестає бути елементом
біологічних активів і визнається як окремий актив.
Первісне
визнання сільськогосподарської продукції активом здійснюється, якщо:
-
підприємство набуло право власності на сільськогосподарську продукцію і несе
ризики й отримує вигоди від володіння нею;
- підприємство
в подальшому буде здійснювати управління та контроль за використанням
сільськогосподарської продукції;
- є
впевненість, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані
з використанням сільськогосподарської продукції;
- вартість
її може бути достовірно визначена [1].
За
цільовим призначенням, господарською цінністю, економічними вигодами від
використання сільськогосподарська продукція поділяється на: основну, супутню
та побічну. Побічна – це сільськогосподарська продукція, яка одержується від
одного біологічного активу або їх групи одночасно з основною, але має
другорядне значення, а економічні вигоди від її використання є несуттєвими (у
рослинництві – солома, гичка, бадилля; у тваринництві – гній, пташиний послід
тощо) [1].
При
калькулюванні собівартості окремих видів продукції рослинництва та тваринництва
діє загальний принцип: для розрахунку собівартості продукції беруть усі
понесені на вирощування даної культури чи утримання групи тварин витрати за
мінусом вартості побічної продукції. Останню враховують лише в тому обсязі,
який використовується в господарстві або йде на реалізацію.
Собівартість
соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної
продукції рослинництва визначається виходячи із розрахунково-нормативних витрат на
збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов’язані із
заготівлею побічної чи основної продукції (п. 8.2 Методичних рекомендацій №
132) [2].
Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається виходячи з нормативно-розрахункових витрат, витрат на його прибирання та доставки до місця зберігання вартості підстилки. Інша побічна продукція, така як: вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м’ясо півників яєчних курей, забитих в добовому віці, м’ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за цінами можливої реалізації чи іншого використання (п. 9.2 Методичних рекомендацій № 132) [2]. Первісне визнання сільськогосподарської продукції відображається в обліку у тому звітному періоді, у якому вона відокремлена від біологічного активу. Для обліку сільськогосподарської продукції призначено рахунок 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва” [3].
Виходить,
що Методичні рекомендації № 132 передбачають їх оцінку за виробничою
собівартістю та цінами можливої реалізації, Інструкція про застосування Плану
рахунків передбачає оцінку сільськогосподарської продукції при оприбуткуванні
за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, Методичні рекомендації з бухгалтерського
обліку біологічних активів № 1315 та П(С)БО 30 "Біологічні активи” [4, 5] – за
справедливою вартістю, або виробничою собівартістю. Але оскільки,
активного ринку на більшість видів побічної продукції як такого немає, тому її
краще оцінювати за виробничою собівартістю згідно П(С)БО 16 "Витрати”, який є традиційним
для сільськогосподарських підприємств (тобто за нормативними витратами слід
оцінювати солому, гичку, стебла кукурудзи і соняшнику, капустяного листя, гною тощо),
по-відношенню до іншої побічної продукції (вовна-линька, пух, перо, міражні
яйця, м’ясо півників яєчних курей, забитих в добовому віці, м’ясо забитих
звірів, шкури загиблих тварин) – за ринковими цінами подібних активів,
скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик (на рівень якості та
придатності до використання) чи за вирахуванням з загальної суми витрат
виробництва вартості основної продукції (з використанням методу аналогів). Для
визнання в обліку побічної продукції використовувати слід рахунок 27, а 208 застосовувати
для іншої побічної продукції, що забезпечує, в першу чергу, розмежування інформації
про побічну продукцію за видами вартостей на рахунках бухгалтерського обліку.
Побічній продукції як продукту виробництва
властиві якісні параметри, які повинні бути враховані при вартісному
відображенні її в обліку, тобто побічна продукція потребує удосконалення оцінки
при первісному визнанні. Її вартість вираховують із витрат виробництва при калькулюванні
основної продукції, проте зазначений принцип вважаємо неправильним. Окреслене
обумовлюється, в першу чергу, виникненням витрат виробничого характеру, за
наслідками яких отримують основну продукцію та побічну, одержання яких потребує
адекватного розподілу зазначених витрат. Тобто розподіл витрат можна також проводити
між продукцією основною та побічною, при цьому слід враховувати додаткові
витрати, які виникатимуть в подальшому. Тож побічна продукція вимагає окремого
калькулювання.
Отже, оцінка побічної
продукції може здійснюватись у двох запропонованих напрямах:
-
перший – за нормативними витратами або за ринковими цінами подібних
активів, скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик чи за
вирахуванням із загальної суми витрат виробництва вартості основної продукції
(з використанням методу аналогів);
-
другий – через розподіл між основною та побічною продукцією витрат
виробництва та подальшого врахування додаткових витрат (витрат на збирання,
транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов’язані із заготівлею
побічної продукції).
Список використаних джерел
1. Облік сільськогосподарської діяльності: Навчальний посібник/ За ред.
Жука В.М. – К. : Видавництво ТОВ "Юр-Агро-Веста”, 2007. – 368 с.
2. Методичні рекомендації з планування, калькулювання та обліку
собівартості продукції (робіт та послуг) сільськогосподарських підприємств:
Наказ Мінагрополітики України № 132 від 18 черв. 2001 р. [Електронний ресурс] /
Верховна Рада України. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30
лист. 1999 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
4. Методичні рекомендації з бухгалтерського
обліку біологічних активів, затверджені
Наказом Міністерства фінансів України № 1315 від 29 грудня 2006 р. [Електронний
ресурс] / Верховна рада України. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 „Біологічні активи”,
затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 790 від 18 липня 2005 р.
[Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
| 
