|
Олійник Яна
к.е.н.,
доцент, докторант,
ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,
м. Київ
ФОРМУВАННЯ СТАВЛЕННЯ ДО НОРМАТИВНО ВСТАНОВЛЕНИХ МЕТОДІВ
ОЦІНКИ, ОБЛІКУ І ПРОЦЕДУР БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ З МЕТОЮ ОБРАННЯ ОБЛІКОВОЇ
ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВАМИ УКРАЇНИ
Підприємства в Україні самостійно визначають облікову політику [1].
Обрання підприємством облікової політики спрямовано на вирішення головних
завдань: формування повної і достовірної інформації про діяльність підприємства
та його майновий стан; надання можливості користувачам
порівнювати фінансові звіти підприємства за різні
періоди та фінансові звіти різних підприємств; контролювати
дотримання законодавства при здійсненні підприємством господарських операцій та їх доцільністю,
наявністю і рухом майна і
зобов'язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
При
формуванні облікової політики необхідно обґрунтувати вибір методів оцінки, обліку і процедур, які передбачені нормативно-правовими
актами з бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
При цьому вирішуються наступні завдання:
1) вибираються методи оцінки, обліку і
процедур з варіантів, запропонованих законодавством;
2) встановлюються одноваріантні методи
оцінки, обліку і процедур;
3) виявляються господарські операції, щодо
яких відсутні норми нормативного регулювання.
Якщо підприємство визнає, що метод оцінки,
обліку або процедура бухгалтерського обліку, які встановлені нормативними
документами, дозволяють підприємству достовірно і повно відобразити
господарські операції, то такі одноваріантні норми є обов'язковими для всіх, тому до
розпорядчого документу (наказу, розпорядження тощо),
яким закріплюється облікова політика, включати їх
не доцільно, як імперативні для застосування підприємством.
Оцінюючи чинні нормативні акти з
бухгалтерського обліку і фінансової звітності, можна згрупувати варіативні методи
оцінки, обліку і процедур, стосовно яких підприємства мають прийняти рішення
при формуванні облікової політики:
По-перше, методи оцінки, обліку і
процедури, варіативність яких передбачена нормативними документами з
бухгалтерського обліку та фінансової звітності вищих рівнів регулювання
(П(С)БО).
По-друге, методи оцінки, обліку і
процедур, опис яких відсутній в документах вищих рівнів регулювання (П(С)БО).
По-третє, методи оцінки, обліку і процедур,
варіативність яких визначена нормативними документами з бухгалтерського обліку
та фінансової звітності вищих рівнів регулювання (П(С)БО), але їх застосування не
дозволяє підприємству достовірно відобразити фінансовий стан та фінансові
результати, тому підприємство застосовує інші методи оцінки, обліку і процедур.
По-четверте, методи оцінки, обліку і
процедур, варіативність яких обумовлена суперечностями
і недосконалістю чинного законодавства з бухгалтерського обліку та фінансової
звітності.
Стосовно
багатоваріантних методів оцінки,
обліку і процедур
законодавством України у листі
Міністерства фінансів України «Про облікову політику» №27793 [2] визначено, що повноваження власника
(власників) підприємства встановлювати облікову політику реалізується через
визначення у розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку і процедур,
щодо яких нормативно-методична база передбачає більш ніж один їх варіант.
В Україні законодавчо неврегульованим є питання
формування облікової політики, якщо нормативні документи, що регламентують
специфічні аспекти бухгалтерського обліку, відсутні. У Листі №27793[2] щодо таких випадків відсутні рекомендації. Тому, якщо нормативно не встановлені
методи оцінки, обліку і процедур, які дозволяють підприємству достовірно відобразити
господарські операції, у підприємства виникає необхідність їх виробити і
обґрунтувати. Але відступ від встановлених правил
обліку має бути обґрунтований і розкритий в обліковій політиці та у
примітках до річної фінансової звітності виходячи з
принципів бухгалтерського обліку.
У діяльності підприємств можуть мати місце
господарські операції, стосовно яких підприємство стверджує, що методи оцінки,
обліку і процедур, які встановлені нормативними документами бухгалтерського
обліку та фінансової звітності вищих рівнів регулювання (П(С)БО), не дозволяють
достовірно відобразити фінансовий стан та фінансові результати. В Україні також відсутні рекомендації, щодо такої ситуації. Тому, якщо
нормативно встановлені методи оцінки, обліку і процедур не дозволяють
підприємству достовірно відобразити фінансовий стан, фінансові результати та грошові
потоки, у підприємства виникає необхідність виробити і
обґрунтувати відмінний від існуючого метод оцінки, обліку і процедур. Але відступ від встановлених правил обліку має бути
обґрунтований і розкритий в обліковій політиці виходячи з принципів
бухгалтерського обліку. Так, мають розкриватися факти незастосування правил
бухгалтерського обліку з відповідним обґрунтуванням. Застосування інших методів
оцінки, обліку і процедур бухгалтерського обліку в
порівнянні з загальновстановленими має бути аргументовано і обґрунтовано, тому
як незастосування правил бухгалтерського обліку може розглядатися як ухилення
від їх виконання і визнається порушенням законодавства.
Варіативність методів оцінки, обліку і
процедур може бути обумовлена суперечностями і недосконалістю чинного
законодавства з бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Облікова політика дозволяє вирішити таку складну ситуацію, коли стосовно одного й того ж методу оцінки, обліку і процедур неможливо однозначно визначити правильність їх застосування,
тому що їх трактування розбігається у різних нормативних актах з
бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Для вирішення колізій
в загальному випадку мають застосовуються певні правила. Так в Україні існує ієрархія нормативно-правових актів, але
слід пам’ятати, що розподіл документів з бухгалтерського
обліку і фінансової звітності між рівнями регламентації носить досить умовний характер
і нормативно не закріплений. При вирішенні колізій слід пам’ятати, що якщо має
місце колізія між актами різної юридичної сили, перевага віддається акту
більшої юридичної сили (наприклад, перевага буде віддаватися закону перед
підзаконним актом); якщо має місце колізія між загальною та спеціальною
правовими нормами, перевага віддається спеціальній нормі; якщо має місце
колізія нормативних актів, що вступили в силу в різний час, нормативний акт,
який набрав чинності пізніше, має пріоритет перед нормативним актом, який
набрав чинності раніше нього.
Сформована підприємствами грамотна
облікова політика допомагає не тільки скласти фінансову звітність, але й у
вирішенні господарських спорів з податковими, правоохоронними та іншими
контролюючими органами.
Список
використаних джерел
1. Закон України ”Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996 – ХІV (зі
змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // www.zakon.rada.gov.ua.
2.
П(С)БО 1 «Загальні
вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів
України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
21.06.1999 за № 391/3684 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // www.minfin.gov.ua.
3.
Лист Міністерства фінансів України «Про облікову політику» від 21.12.05
№31-34000-10-5/27793 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: // www.minfin.gov.ua.
| 
