|
Мозолюк Віталій
викладач,
Кам’янець-Подільський
коледж харчової промисловості НУХТ,
м.
Кам’янець-Подільський
Механізм управління накладними затратами в
системі формування фінансових результатів промислових підприємств
Вітчизняна система
планування та бухгалтерського обліку відповідала вимогам централізовано
керованої економіки: забезпечувала одержання інформації про всі фактичні
затрати, калькулювання повної фактичної собівартості продукції (робіт, послуг)
в основному для цілей централізованого державного планування. Система
планування та обліку затрат була чітко налагоджена, але повна інформація про
затрати не використовувалася. Причина – відсутність стимулів для зниження
затрат і ефективного управління процесом формування собівартості продукції.
На відміну від прямих
виробничих затрат, накладні затрати практично не привертають до себе увагу з
боку менеджерів, хоча більшість фахівців відмічає істотний вплив цих затрат на
формування фінансових результатів, при цьому не пропонуючи ніяких дієвих
заходів щодо їх оптимізації. Тому виникає необхідність у ефективній методиці
розподілу накладних затрат, яка б відповідала інформаційним запитам
користувачів. Недостатнє усвідомлення ролі накладних затрат при формуванні
собівартості продукції на практиці призводить до непродуманих управлінських
рішень, що негативно впливає на фінансові результати діяльності вітчизняних
промислових підприємств.
Питання затрат
виробництва почали досліджувати ще класики економічної теорії, однак і сучасні
науковці приділяють даному питанню належну увагу. На думку М. Бухалкова,
затрати являють собою вартість усіх видів затрачуваних матеріалів і виконуваних
послуг. Затрати є основною перешкодою в досягненні головної мети підприємства – максимізації прибутку.
І. Ворст та П.
Ревентлоу визначають затрати як грошовий вираз витрачених виробничих факторів,
необхідних для здійснення виробництва і реалізації продукції.
Ч.Хорнгрен и
Дж.Фостер під затратами розуміють використані ресурси або кошти, які необхідно
заплатити за товари та послуги.
На сучасному етапі
розвитку економіки як науки розвинувся окремий її напрямок – теорія затрат, який виник як логічний розвиток теорії виробництва. У
процесі виробництва відбувається свідоме і планомірне комбінування
різноманітних виробничих ресурсів (матеріальних, трудових, технічних,
технологічних, організаційних). Для економічного розвитку як окремих суб’єктів
господарювання, так і економіки держави загалом необхідно, щоб процес
виготовлення продукції був ефективним, тобто визначався такою комбінацією
факторів виробництва, за якого б забезпечувався мінімальний рівень затрат. Саме
це теоретичне положення і є основою теорії затрат виробництва.
Затрати – це по суті грошове вираження використання виробничих
факторів, у результаті якого здійснюється процес виробництва й реалізації
продукції. Шляхом перенесення вартості засобів праці, предметів праці та живої
праці виникає процес створення вартості продукту.
Саме трансформація
затрат змінює склад і структуру ресурсів підприємства незалежно від моменту
реалізації готової продукції й тому більш точно відображає реальний рух
грошових ресурсів.
У сучасних умовах
спостерігається тенденція збільшення питомої ваги накладних затрат у
собівартості продукції. Оновлення продукції, підвищення вимог до її якості,
стрімкі темпи інформатизації, подальше збільшення ролі рекламних заходів,
підвищення рівня затрат на менеджмент та обслуговуючі служби, не задіяні
безпосередньо у виробництві, впровадження нових технологій – все це вимагає
підвищення загальної культури виробництва і відповідної зміни вимог до
освітлення, опалення, дизайну приміщень, оснащенню відділів і служб відповідною
оргтехнікою. У цих умовах накладні затрати повинні чітко плануватися,
аналізуватися і знаходитися під постійним контролем.
У літературних
джерелах, де розглядають різноманітні методи та інструменти управління
затратами, механізм управління накладними затратами чітко не представлено.
Одним з дієвих
механізмів, який використовують для прийняття управлінських рішень і ефективним
управлінням накладними витратами може бути механізм "затрати – обсяг – прибуток" (СVP).
Накладні затрати, у
порівнянні з прямими затратами, дуже важко контролювати, однак актуальність
ефективного планування та жорсткого контролю саме накладних затрат на деяких
підприємствах зрозуміли вже досить давно, а от які фінансово-господарські
інструменти для цього використовувати, чітко не визначили. Одним із таких
інструментів є бюджетування з використанням сучасних методів обліку та
розподілу даних затрат. При плануванні накладних затрат необхідно враховувати
затрати на збут, загальновиробничі та адміністративні затрати.
Тож можна зробити
висновок, що для управління накладними затратами слід використовувати так
званий метод АBC, від англійського "Аctivity-based costing", де використовується значна
кількість баз розподілу накладних затрат для різних центрів затрат. Однак, користь для підприємств від використання АВС-методу може бути
значно меншою ніж затрати на його впровадження, що і є основним обмежуючим фактором
для багатьох промислових підприємств. Бюджети накладних затрат на забезпечать
більш адекватне планування і контроль даних затрат, їх впровадження змінює
позицію менеджерів до інформації про види діяльності та центри виникнення
затрат, що у перспективі може бути запорукою впровадження також методики АВС.
Список використаних джерел
1. Погорелов Ю.С. Взаимосвязь в реализации
планирования и учёта в управлении затратами предприятия // Вісник
Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2004. –
№ 4 (74). – С. 144–149.
2. Рясних Є.Г., Рудніченко Є.М. Необхідність та
проблеми впровадження бюджетування накладних витрат на сучасних підприємствах
// Вісник Хмельницького національного університету. – 2005. – № 5, Ч. 2, Т. 1.
– С. 29–31.
3. Орлов О. Нетрадиционный метод распределения
накладных затрат / О.Орлов,
Є.Рясных, Е.Рудниченко //
Економіст. – 2005. – № 7. – С. 69–73.
4. Орлов О.О. Теорія і практика використання
операційного леверіджа / О.Орлов, Е.Рясних //
Фінанси України. – 2002. – № 4. – С. 3–12.
5. Солодков Є. Витрати на виробництво: облікова
політика // Бухгалтерія. – 2001. – №22 / 1. – С. 53–54.
6. Тринька Л. Виробництво без
витрат: реалії вітчизняного обліку або яку собівартість ми визначаємо / Л.Тринька // Бухгалтерський облік і аудит.
– 2004. – № 11. – С. 32–37.
7. Рудніченко Є.М. Особливості
розподілу накладних витрат у сучасних умовах господарювання / Є.М.Рудніченко //
Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на
промислових підприємствах : Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної
конференції. – К.: НУХТ. – 2006. – С. 119–121.
| 
