|
Лозінська Ірина
асистент,
Подільський державний аграрно-технічний університет,
м. Кам’янець-Подільський
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ І ЗВІТНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО
ПІДПРИЄМНИЦТВА
Питання про те, який бухгалтерський запис – подвійний чи простий -
використовувати малим підприємствам, піднімалося неодноразово. Починаючи з 1889
року пройшло кілька конгресів з бухгалтерського обліку, на яких розглядалося
питання щодо уніграфічного та диграфічного обліку.
Останнім
часом і в наукових колах, і в рядах практиків все більше прихильників
застосування простої бухгалтерії на малих підприємствах.
Я.В
Соколов зауважує, що у XXI столітті облік на малих підприємствах ведеться за
спрощеними схемами: «Самим вірним рішенням потрібно визнати його організацію за
схемою камеральної парадигми, коли фінансовий результат визначається як різниця
між оприбуткуванням виручки і списанням виконаних платежів. Єдине, що спроби
застосування на цих підприємствах диграфічної парадигми (подвійної бухгалтерії)
– бухгалтерський пережиток минулих часів».
[5, с.253]
За використання простого запису виступали С.А. Андреєв, Н.І Попов, І.Ф.Шер.
Наші сучасники В.Б. Моссаковський, А.С.Наринський, П.І.Камишанов також вважають,
що спрощена форма обліку може бути рекомендована для малих підприємств з метою
зменшення витрат облікової праці, на користь якої свідчить досвід застосування
у зарубіжних країнах.
Господарський кодекс України п.7, статті 63 малими визнає підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятидесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за період не перевищує семидесяти мільйонів гривень. [1]
З 1 квітня 2011 року згідно Податкового кодексу України [3] малими підприємствами визнаються платники
податку на прибуток, що оподатковуються за ставкою нуль відсотків та
відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу,
ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку
об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів
України. На період з 1 квітня 2011 року
до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на
прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду
наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та
нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу)
працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не
меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та
які відповідають одному із таких критеріїв:
а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;
б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом
усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох
років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох
мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом
цього періоду не перевищувала 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб. [3, с. 218] Наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2011 № 720 затверджено Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами [2], які призначені для ведення регістрів бухгалтерського обліку суб’єктами малого підприємництва – юридичними особами, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат, зокрема відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 Податкового кодексу України, та не зареєстровані платниками ПДВ. Методичні рекомендації визначають систему регістрів, порядок і спосіб реєстрації та узагальнення інформації в них без застосування подвійного запису для складання Спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва за формою згідно із додатком 2 до П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва». [4, с.223] Інформація про господарські операції за звітний період з регістрів переноситься у згрупованому вигляді до Спрощеного фінансового звіту.
Систематизація
господарських операцій здійснюється в таких журналах: Журнал 1-мс обліку
активів; Журнал 2-мс обліку капіталу і зобов’язань ; Журнал 3-мс
обліку доходів; Журнал 4-мс обліку витрат.
Інформація
про господарські операції з Журналів 1-мс і 2-мс викорис-товується для
складання Балансу (ф. № 1-мс), а з Журналів 3-мс і 4-мс – Звіту про фінансові
результати (ф. № 2-мс) Спрощеного фінансового звіту.
У разі
значного обсягу операцій додатково можуть застосовуватися: Відомість 1.1-мс
обліку необоротних активів; Відомість 1.2-мс обліку нарахування амортизації;
Відомість 2.1-мс обліку розрахунків з постачальниками, іншими кредиторами
та бюджетом; Відомість 2.2-мс обліку розрахунків з працівниками Відомість 4.1-мс
обліку витрат на ремонт та поліпшення основних засобів.
У
разі потреби можуть використовуватися додаткові регістри (виготовлені
самостійно) для узагальнення інформації про господарські операції щодо окремих
активів, зобов’язань, капіталу, доходів та витрат, підсумкові дані з яких
переносяться до відповідних граф Журналів.
Суб’єкти
малого підприємництва, які мають право на застосування спрощеного
бухгалтерського обліку доходів і витрат: облік необоротних активів тільки за
первісною вартістю, без урахування зменшення корисності та переоцінки до
справедливої вартості; не створюють забезпечення наступних витрат і платежів, а
визнають відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення; відносять суми,
які не визнаються Податковим кодексом України витратами або доходами,
безпосередньо на фінансовий результат після оподаткування; поточну дебіторську
заборгованість включають до підсумку балансу за її фактичною сумою.
Суб’єкти
малого підприємництва, які мають право на застосування спрощеного обліку
доходів і витрат, та які не зареєстровані платниками податку на додану
вартість, можуть систематизувати інформацію, що міститься у прийнятих до обліку
первинних документах, в регістрах бухгалтерського обліку без застосування
подвійного запису.
Отже, в Методичних рекомендаціях
пропонується алгоритм перенесення сум з одних регістрів до інших. Таким чином,
методологія подвійного запису ніби трансформувалася: кореспондують між собою не
бухгалтерські рахунки, а облікові регістри. Тому навряд чи можна стверджувати,
що викладений спосіб обліку зовсім не використовує принцип подвійного запису.
Вважаємо, що
законодавець, звільнивши малий бізнес від подвійного запису, залишив
необхідність подавати баланс, нехай і дуже скорочений. Тому бухгалтеру потрібно
буде так організувати просту бухгалтерію, аби вона забезпечила той самий
результат, що й подвійна.
Cписок використаних джерел
1. Господарський
кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 02.10.2011 р.: (офіц. текст). – К.:Паливода А.В., 2011. –
512с. – (Кодекси України).
2. Методичні рекомендації із
застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами,
затверджено наказом Міністерства
фінансів України від 15.06.2011 № 720.
3. Податковий
кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 11 жовт.2011 р.:
(офіц. текст). – К.:Паливода А.В., 2011. – 512с. – (Кодекси України).
4. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» : Чинне законодавство зі змінами та допов.
станом на 24.01..2011 р. – К.:Паливода А.В., 2011. – 316 с. – (Фінансове
законодавство України)
5.
Соколов Я.В. История бухгалтерського учета: Учебник / Соколов Я.В., Соколов
В.Я. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 288 с.
| 
