|
Лаговська Олена
к.е.н., доцент, докторант,
Житомирський державний технологічний університет,
м. Житомир
ПРИНЦИПИ
ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
Перш за все, зосередимо
увагу на принципах ведення бухгалтерського обліку, задекларованих в Законі
України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому
досить
слушною є позиція Б.І. Валуєва стосовно того, що принципи фактичної
собівартості, консерватизму (інша назва – обачності), відповідності, за
змістом, констатують, що підприємство має як доходи, так і витрати, та
відносити їх потрібно відповідно до кожного періоду. Виникає питання: а як же
може бути по іншому? Автор вважає, що висувати в принципи ці загальновідомі
істини немає ніяких підстав [1, с. 64]. Оскільки даних істин дотримуються
бухгалтери при відображенні фактів господарського життя, то доцільним
розглядати їх в якості облікових правил.
Щодо застосування принципу
консерватизму (обачності) з автором важко погодитись в частині істинного його
дотримання обліковими працівниками. Реалізація даного принципу насьогодні
нівелюється розповсюдженням позитивістського підходу в обліку, закріплення
якого здійснюється через формування облікової політики підприємства як
інструменту маніпулювання ключовими показниками його діяльності, шляхом вибору
варіанту облікових дій серед альтернативно можливих. Не погоджуємось з
пропозицією С.Ф. Легенчука щодо доцільності застосування запропонованого
автором диференційованого підходу до принципу консерватизму при виборі методів
обліку [2, с. 230]. Авторський підхід апробовано на прикладі вибору
методів нарахування амортизації на основні засоби підприємства. При цьому
автором не враховується реальний знос об’єкта, який складається як сума
фізичного та морального зносу, що може призвести до завищення (значного
викривлення) реальної величини витрат, і навпаки викривлення інформації про
вартість об’єкта необоротного активу, що в цілому призведе до порушення
критерію об’єктивності, що висувається до системи принципів. Даний принцип може
призвести до виникнення парадоксу при оцінці цілого ряду активів, зокрема зворотних
відходів підприємства. Оцінку зворотних відходів, що з’являються в процесі
технологічної обробки сировини згідно принципу консерватизму доцільно
здійснювати за справедливою вартістю як одним із методів оцінки, для того, щоб
уникнути ситуації заниження витрат підприємства щодо даного виду запасу, однак
виникає парадокс, що полягає у завищенні вартості активів підприємства в
частині зворотних відходів, оскільки за умови використання ідентифікованого
методу оцінки (прямоточного віднесення витрат) їх вартість може бути суттєво
нижчою. У зв’язку з цим обачність слід розглядати в якості етичних принципів
роботи облікових працівників, які обираючи методи ведення обліку в розрізі
відповідних об’єктів, мають можливість впливати на фінансові показники
діяльності підприємства і тим самим на об’єктивність облікової інформації.
Ряд тверджень, що видаються за принципи не можна
вважати фундаментальною методологічною основою функціонування облікової
системи. Більш коректним є їх розгляд як постулатів. Відносно принципів постулат слід розглядати як певну базу їх реалізації.
Вперше концептуальну схему
бухгалтерського обліку як ланцюг взаємозалежних цілей та понять було сформовано
В. Поуелом. Даний ланцюг включає постулати як базові положення, що
впливають на принципи, які реалізуються через правила, умови реалізації яких
визначенні в процедурах бухгалтерського обліку. Ми дотримуємось точки зору, що
вихідним базовими положеннями є постулати функціонування суб’єкта
господарювання, що і визначають концептуальні засади бухгалтерського обліку як
ефективної інформаційної системи відповідного рівня по відношенню до системи
управління. Виходячи з цього, перелік постулатів функціонування
суб’єкта господарювання як окремо ідентифікованої бізнес-одиниці включає:
безперервність діяльності, майнову відокремленість підприємства та його
власників (автономність).
Постулат безперервності діяльності
підприємства впливає на функціонування всієї системи управління та відповідних
її елементів, враховуючи стадії життєвого циклу підприємства та відповідне
підпорядкування підсистем управління сформованій стратегії розвитку
підприємства через набір тактичних завдань.
Автономність підприємства, виходячи
із юридичного підходу, передбачає реалізацію прав власності відносно облікових
об’єктів та регламентує рівень відповідальності, що витікає із права власності
на майно.
Щодо принципу нарахування та
відповідності доходів і витрат, то більш доцільним є віднесення його до правил
ведення обліку. При цьому дане правило може не виконуватись за умови
нормативного закріплення касового методу визнання доходів і відповідного
зіставлення з понесеними витратами підприємства.
Стосовно принципу єдиного грошового
вимірника, то його дотримання дещо нівелюється. У зв’язку тим, що система
менеджменту орієнтована на отримання інформації про нефінансові показники
господарювання у формах внутрішньої звітності, які на сьогодні є пріоритетними
для здійснення управління. При цьому цілий ряд нефінансових показників, які є
ключовими для суб’єктів управління, не можуть бути вартісно оцінені. У зв’язку
з цим вважаємо за доцільне при веденні обліку дотримуватись принципу триєдиного
вимірника (грошового, натурального та трудового) при відображенні інформації
про об’єкти управління. при цьому інформація щодо стану об’єкту може
генеруватися паралельно в трьохплощинному вимірі, або у меншому стані, виходячи
із специфіки об’єкту дослідження.
Вважаємо за доцільне віднесення до
групи принципів ведення бухгалтерського обліку принцип документального
оформлення. Система бухгалтерського обліку зможе представляти інформацію про
факти господарського життя без впливу суб’єктивних факторів на даний процес
виключно при дотриманні юридичних підстав на основі документів, що відображають
їх здійснення. Більш традиційним є розгляд документування в якості елемента
методу бухгалтерського обліку. Однак, метод складається в ході рефлексії над
об’єктною (предметною) теорією в певній метатеоретичній області всередині
певних парадигматичних орієнтацій та закріплюється в принципах, нормах та
методиках дослідження [3, с. 628]. Відповідно методом бухгалтерського
обліку є метод спостереження, а його процедурне розгортання здійснюється в
принципах документального оформлення (на документальному рівні спостереження за
обліковими об’єктами) та в принципі інвентаризації (на фактичному рівні
здійснення спостереження). Принцип інвентаризації забезпечує системну
реалізацію методу спостереження через досягнення співвідношення між фактичним
станом об’єкту та станом, що зафіксований в обліковій системі. Інформація є
корисною за умови належного рівня її репрезентативності, ключового спрямування
(повинна бути значимою для суб’єкта управління, т.то висвітлювати стан ключових
показників, без значного нагромадження даних, що призводить до розпорошення
уваги суб’єктів управління) та можливості мінімізувати ризик управлінських дій.
У зв’язку з цим до блоку принципів формування звітності слід включити принцип
періодичності, орієнтований на поділ діяльності підприємства на певні періоди
часу з метою складання звітності; принцип керованості ризиками – процес
управління повинен забезпечуватись інформаційною базою здатною спрогнозувати,
оцінити та мінімізувати ризики в розрізі функціонування об’єктів управління.
Дотримання даного принципу передбачає розгортання методу облікового моделювання
як через багатоваріантність представлення інформації, так і повноту
відображення даних про об’єкти системи менеджменту, що дозволяє оцінити потенційні
наслідки фактів господарського життя на рішення суб’єктів.
Дотримання
даних принципів дозволить системі обліку орієнтуватися на потреби менеджменту,
через підвищення якості облікової інформації як визначального фактору
діяльності.
Список
використаних джерел
1. Валуев Б.И.
О целях, задачах и принципах управленческой ориентации учета. // Вісник ЖДТУ. -
№ 2 (24). – 2003. – С. 61-66
2. Легенчук С.Ф. Теорія і
методологія бухгалтерського обліку в умовах постіндустріальної економіки
[Текст]: монографія / С.Ф. Легенчук. – Житомир: ЖДТУ, 2010. – 652 с.
3. Новейший философский словарь: 3-е
изд., исправл. – Мн.: Книжный Дом, 2003. – 1280 с.
| 
