Бурко Катерина
старший
викладач,
Вінницький
національний аграрний університет,
м. Вінниця
РОЛЬ Організації обліку праці ТА ЇЇ ОПЛАТИ В
підвищеннІ ефективності виробництва
Оплата праці –
обов’язкова складова організації будь-якої трудової діяльності. Як спосіб
задоволення потреб людей завдяки праці вона має вічний, позаісторичний
характер.
В умовах ринкової
економіки відповідно до змін в економічному і соціальному розвитку країни
істотно змінюється і політика в області оплати праці, соціальної підтримки і захисту
працівників. Багато функцій держави щодо реалізації цієї політики передані
безпосередньо господарюючим суб’єктам, які самостійно встановлюють форми,
системи і розміри оплати праці, матеріального стимулювання його результатів.
Поняття "заробітна плата” сповнилося новим змістом і охоплює всі види
заробітків, премій, надбавок, соціальних пільг, нарахованих у грошовій і
натуральних формах незалежно від джерел фінансування, включаючи грошові суми,
нараховані відповідно до законодавства за не відпрацьований час.
Роботодавець
несе відповідальність за виплату заробітної плати згідно із законодавством
усіх цивілізованих країн. Залежно від форми найму та умов праці заробітна плата
нараховується найманому працівникові погодинно або відрядно. К. Друрі вказує,
що облік затрат на робочу силу за рубежем ведеться за тими самими напрямками,
що й в Україні: для віднесення на вартість продукції; для нарахування
заробітку працівникам [1].
Згідно
законодавства [2], вітчизняна теорія і практика
оплати праці базується здебільшого на фіксованих тарифних ставках і є
недостатньо ефективною. Альтернативою може бути досвід розвинених країн, що
досить широко використовують індивідуальні моделі оплати праці, гнучкі
багатофакторні системи заохочення працівників. Ці системи оплати праці
сформувались в основному в умовах, подібних до сучасних в Україні, й спрямовані
на забезпечення раціональної організації праці, стимулювання поліпшення якісних
показників виробничого процесу, залучення інтелектуального та професійного
потенціалу працюючих. У цьому плані варто вказати, як на найбільш характерний,
досвід таких країн: Японія, США, Франція, Німеччина, Швеція.
Цей
досвід накопичено і закріплено у різних галузях економіки цих країн. В Україні
до таких підходів в розрахунку заробітку готові не завжди.
Проблеми оплати праці в сучасних умовах
господарювання стають все більш гострими і актуальними ще у зв’язку і з тим, що
для досить значної кількості підприємств регулярність та розмір виплат
зумовлюють не лише перспективи розвитку самих організацій, але й забезпечують
фізичне виживання їх персоналу. Разом з тим, навіть у тих випадках, коли рівень
добробуту є досить високим, проблеми створення ефективної системи оплати праці
стають рано чи пізно актуальними для них.
Зарплата
може виконувати як конструктивну, так і руйнівну роль у колективі та суспільстві.
Якщо вона зацікавлює працівників, тоді сприяє зростанню продукції та розвитку
підприємства. Інакше - вона, щонайменше, стримує продуктивність.
З теорії відомо, що
стимулююча роль заробітної плати випливає з її диференціації, або з нерівності
у доходах. Значна частина зарубіжних економістів вважають нерівність у
винагороді за працю рушійною силою економіки, стимулом зусиль індивідів.
Нерівність у доходах сприяє інвестиціям, так як дає змогу накопичувати кошти в
руках меншості населення або держави для подальшого інвестування. Проте
зустрічаються і протилежні думки.
Зацікавленість працюючих у підвищенні якісних
показників досягається шляхом забезпечення вищої самостійності та відповідальності
кожного працюючого та пов’язанням заробітної плати зі змінами у змісті праці
та якості продукції.
Стержнем
ефективності виробництва є продуктивність праці, нормативний і фактичний рівень
якої тісно пов’язаний з якістю нормування праці. Норми праці, крім того, є
важливою складовою всіх етапів контролю, та організації оплати праці на
підприємстві.
Правильний
облік праці та її оплати мобілізує працівників на виконання робіт і пошук
резервів підвищення ефективності виробництва.
До
організації обліку праці на підприємствах, приділяється особлива увага, адже, заробітна
плата, з одного боку, – це дохід найманого працівника, з іншого, – це витрати
роботодавця. Облік заробітної плати базується на врахуванні обох цих величин і
правильність нарахування заробітної плати контролюється як законодавчими
органами, так і самими працівниками.
Облік
праці та заробітної плати має бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню
продуктивності праці, повному використанню робочого часу, а також правильному
обчисленню чисельності працівників для обліку заробітної плати з метою
оподаткування. Для цього на підприємстві мають бути чітко розподілені функції
обліку в підрозділах підприємства.
Оплата
праці займає важливе місце у витратах та
має стимулююче значення у підвищенні виробничих та фінансових показників
підприємства, тому кожне підприємство повинне
з максимальною точністю знати розміри своїх витрат на робочу силу.
На організацію
обліку оплати праці, як складової витрат впливають різноманітні фактори,
основними з яких є: види діяльності, характер виробництва і продукції, яка
виробляється, структура управління і розміри підприємства, особливості
технології та організації виробництва. Запровадження обліку витрат за центрами
відповідальності у практичну діяльність підприємств дасть змогу достатньо чітко конкретизувати
відповідальність за використання трудових ресурсів, робочого часу, виконання норм
виробітку, непродуктивні витрати, а також оцінити якісні характеристики кожного
працівника, зокрема його старанність, ступінь відповідальності, особистий
внесок у діяльність підприємства.
Впроваджені
в практику удосконалених форм первинних документів нарахування заробітку
працівникам підприємства з врахуванням коефіцієнта трудової участі та
коефіцієнта кваліфікації дозволятиме з великою точністю врахувати трудовий
внесок кожного працюючого в результати роботи підприємства. При цьому
оцінюватимуться індивідуальна продуктивність кожного працюючого, якість та
складність його роботи, вправність та рівень кваліфікації, відношення до
роботи, співробітників, засобів праці, трудової та технологічної дисципліни.
Основою
удосконалення бухгалтерського обліку є підвищення рівня економічних знань та
ділової кваліфікації працівників обліку, оскільки в сучасних умовах правильно і
раціонально організувати облікові роботи в господарстві можуть тільки
спеціалісти, які знають як методологію і техніку обліку, так і економіку
виробництва. Вони повинні володіти певним рівнем знань в галузі планування,
фінансування, кредитування, економічного аналізу, права, ефективно
використовувати сучасні засоби обчислювальної техніки для опрацювання
обліково-економічної інформації.
Вищий
рівень організації обліку оплати праці на підприємстві забезпечується широким
використанням комп’ютерної техніки. Комп’ютеризація бухгалтерського обліку
значно розширює можливості працівників даної сфери, дозволяє в прискореному
режимі виконати такі операції, як логічний контроль, розрахунки і пошук даних,
групування в багатьох площинах, видачу результатної інформації в темпі, обсязі
та вигляді, що цілком задовольняє потреби споживача.
Список використаних джерел
1. Друри
К. Введение в
управленческий и производственньїй учет: Учебноепособие для вузов. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 783 с.
2. Кодекс законів "Про працю
України” від 10.12.71 р. № 322-VIII.
|