|
Черторийський Беніамін
магістр
Дніпропетровський
університет економіки і права ім. А. Нобеля
м. Дніпропетровськ
КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ПІДПРИЄМНИЦТВО В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЙОГО
ПРОБЛЕМИ
Ринковій економіці об’єктивно властиві й водночас
є середовищем її функціонування такі поняття, як комерція, бізнес,
підприємництво. Ці поняття були присутні на всіх етапах розвитку людства і
функціонування різних соціально-економічних систем. І це зрозуміло, оскільки в
умовах ринкової економіки пануючими є товарно-грошові стосунки. Тому практично
кожен продукт праці, зроблений на підприємствах, обов’язково продається і
купується, тобто проходить стадію обміну. Продавці і покупці товару укладають
угоди купівлі-продажу, здійснюють збут і закупівлі товарів, роблять посередницькі
і інші послуги.
Комерція як різновид людської діяльності у
більшості з нас асоціюється з торгівлею. Це абсолютно природно, оскільки
відбувається цей термін від латинського COMMERCIUM (торгівля).
Протягом останніх років питання комерційної діяльності
все частіше стають об’єктом наукових досліджень. Значний доробок у формування
теоретико-методичних засад комерційної справи та комерційної діяльності внесли
такі українські вчені, як Балабанова Л.В., Германчук А. М., Ваврик І.М.,
Грищенко І.М., Єрмошенко М.М., Панкратов Ф.Г., Серьогіна Т.К. Окремі аспекти
комерційної діяльності висвітлені у працях зарубіжних вчених, таких, як
Аванесов Ю.А., Клочко А.Н., Васькін Е.В., Дашков Л.П., Памбухчиянц В.К., Половцева
Ф.П., Синецький Б.И., Новиков О.А., Щербаков В.В., Панкратов Ф.Г. та Серьогіна Т.К.
Однак, незважаючи на значну кількість публікацій на тему комерційної справи,
питання комерційної діяльності посередницьких підприємств залишаються поза
увагою і потребують детальнішого дослідження.
Відповідно до Господарського кодексу України
від 16.01.03 р. № 436-ІV підприємницька або
комерційна діяльність – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний
ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання
(підприємцями) з метою отримання прибутку [1]. Суб’єктами підприємницької
діяльності (підприємцями) можуть бути
громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або
дієздатності. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і
здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному
законодавству.
Підприємець
є одним з людських факторів виробництва, без якого ринкова економіка не
можлива. До початку останньої третини ХІХ ст. підприємець одночасно був
власником капіталістичного підприємства. З кінця XIX ст. і до наших днів
підприємець необов’язково є власником. Виникнення системи кредиту зруйнувало
існування такого поняття, як поєднання в одній особі власника і підприємця. Щоб
стати підприємцем у наш час, необов’язково мати реальний капітал і бути власником
майна, оскільки головним капіталом підприємця є не гроші, не знаряддя або
предмети праці, а його господарський хист, уявлення про суспільні потреби,
знання психології споживача. Саме вони і обумовлюють очікуваний прибуток.
Діяльність підприємця дає суспільству такі
переваги. По-перше, підприємець, як правило, завжди має можливість досягти
кращих результатів, тому що він є висококваліфікованим спеціалістом, який добре
знає свою справу. По-друге, підприємець може краще працювати на споживача.
Прогнозуючи його запити, підприємець намагається виходити не тільки з поточних,
а й з майбутніх потреб і спрямовувати суспільне виробництво на їх задоволення.
По-третє, лише підприємець здатний організовувати суспільне виробництво таким чином,
щоб витрачені ресурси дали найбільшу віддачу.
Із зазначеного вище випливає такий важливий
висновок: підприємництво має завжди супроводжуватись науково-технічною,
організаційною і комерційною, економічною творчістю, новими підходами до
вирішення господарських завдань; воно зумовлює особливий, антибюрократичний
стиль господарської поведінки, підвалинами якої є, з одного боку, постійний
пошук нових можливостей і ресурсів, а з іншого – персональна відповідальність
за наслідки своєї діяльності.
Актуальною рисою підприємництва є прозорість його
виробничо-комерційної діяльності відповідно до чинного законодавства та
принципів добросовісної конкуренції. Одна з хвороб вітчизняного підприємництва,
яка спотворює його суть, а отже, і суть економічних та політичних перетворень, –
формування потужного тіньового підприємництва, яке контролює близько 50 %
суспільного капіталу, продукції і ринку.
Результати досліджень показали, що основними
причинами, які стримують розвиток дрібного і малого підприємництва в Україні,
є:
- недосконалість законодавства з
питань розвитку дрібного та малого бізнесу, як і підприємництва в цілому;
- високі податки, що примушує деяких суб’єктів
дрібного і малого підприємництва йти в тіньову економіку;
- недостатня державна
фінансово-кредитна підтримка дрібних і малих підприємств;
- відсутність дієвого механізму реалізації
державної політики з підтримки дрібного та малого бізнесу;
- недосконалість системи обліку та
статистичної звітності дрібних і малих підприємств;
- обмеженість інформаційного та консультативного
забезпечення; недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
кадрів для підприємницької діяльності;
- відсутність стимулів для інвестицій; психологічне несприйняття позитивної
ролі підприємців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населення.
Сьогодні стає очевидним, що становлення та
розвиток підприємництва в Україні, формування сприятливого конкурентного
середовища неможливе без аналізу світового досвіду підприємництва, а саме
досвіду США, Японії, Німеччини та інших розвинутих країн, що дозволить зробити
узагальнення, які можуть мати певний інтерес і для України.
Список використаних
джерел
2.
Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. –
6-те вид., перероб. і доп. – К.:3нан- ня-Прес, 2007. – 719 с.
3.
Оксентюк Б. Системний підхід до організації комерційної діяльності /
Б.Оксентюк // Галицький економічний вісник. – 2011. – №3(32). – с.213-217
4.
Панкратов, Ф.Г. Комерційна справа: навч. посібник [Текст] / Ф.Г. Панкратов,
Т.К. Серьогіна. – Рівне : Вертекс, 2006. – 352 с.
| 
