|
Фурса Тетяна
к.е.н., доцент
Івано-Франківський інститут менеджменту ТНЕУ
м. Івано-Франківськ
ТРАНСАКЦІЙНІ ВИТРАТИ В СЬОГОДЕННІШНІЙ СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ
ПІДПРИЄМСТВОМ
Розвиток підприємства та його результативність залежить
від ефективного процесу управління. На сучасному етапі розвитку економіки
України, коли господарська діяльність підприємств відбувається в умовах
конкуренції, невизначеності та ризику і пов'язана з пошуком ділових партнерів
та інформації про них, укладанням та реалізацією угод, контролем за їх
виконанням, окресленням і захистом прав власності є особливо актуальним питання
формування трансакційних витрат.
Трансакційні витрати
супроводжують діяльність підприємства від моменту дослідження потрібності його
на ринку та реєстрації й аж до ліквідації. Оскільки трансакційні витрати є
новим об'єктом управління методика формування та контролю даних витрат не
розроблена, в тому числі і в обліку. Це призводить до неефективного управління
витратами підприємства, збільшення собівартості продукції, зменшення
прибутковості. А іноді дані витрати і є причиною банкрутства підприємства. Це й
обумовлює необхідність розробки організації та методичних підходів до
формування, аналізу та контролю даних витрат.
Дослідженню теоретичних,
методологічних і методичних проблем управління трансакційними витратами присвячували
свої праці багато вчених: С. І. Архієрєєв, Т. Білуха , О. Вільямсон, Г. Демсец,
К. Ерроу, Р. І. Капелюшніков, Р. Коуз, Д. Норт та інші. Однак, чіткості
визначенню ролі трансакційних витрат у системі управління не має.
Поняття трансакційних витрат було введено Р. Коузом у
1937 році в його статті "Природа фірми” для пояснення існування таких
протилежних ринку ієрархічних структур, як фірми [1]. Робота Р.Коуза
започаткувала цілком нову область економічних досліджень. На базі його
теоретичної основи виникла низка концепцій, які розвивають ідеї трансакційного
підходу і спрямовані на більш повне та глибоке осмислення феномена фірми[2] .
Внаслідок широти поняття трансакційних витрат існує
цілий ряд їх класифікацій. У своїй більшості дослідники представляють
класифікації трансакційних витрат виходячи з того, що трансакційні витрати
розглядаються як витрати, що пов’язані з укладанням та обслуговуванням операцій
з обміну[2]. Але незважаючи на єдність вихідного постулату, є деякі розбіжності
у структурі трансакційних витрат.
Найбільш поширеною є така типологія, що включає п'ять
типів трансакційних витрат:
-
витрати на дослідження та пошук інформації (витрати часу
та ресурсів на одержання й опрацювання інформації про ціни, наявні товари,
постачальників і споживачів);
-
витрати на проведення переговорів;
-
витрати на вимірювання кількості та якості товарів, що
вступають в обмін і послуг;
-
витрати на специфікацію і захист прав власності (витрати
на утримання органів державного управління, судів, арбітражу, а також витрати
часу та ресурсів, необхідних для відновлення порушених прав і усунення
негативних наслідків);
-
витрати опортуністичної поведінки, під якою розуміється
несумлінна поведінка, що порушує умови угоди або спрямована на одержання односторонніх
вигод.
Також можна згрупувати трансакційні витрати за певними
ознаками.
За сутністю:
- витрати з набуття прав власності;
- витрати при обміні прав власності;
- витрати на захист прав власності.
За організаційною формою трансакційні витрати поділяють на зовнішні витрати
та внутрішні витрати.
За етапами виконання договору:
-
витрати, які виникають перед укладанням договору;
-
витрати, які виникають в процесі укладання договору;
-
витрати мають місце після укладання контракту.
За економічним змістом:
-
витрати дослідження і пошуку інформації;
-
витрати ведення переговорів;
-
витрати укладання контракту;
-
витрати моніторингу;
-
витрати специфікації та захисту прав;
-
витрати опортуністичної поведінки;
-
витрати захисту від третіх осіб.
За сферою виникнення:
-
витрати, що виникають у процесі закупівлі;
-
витрати, що виникають у процесі виробництва;
-
витрати, що виникають у процесі збуту продукції.
Оскільки трансакційні
витрати є новою категорією ,а також бухгалтерська та статистична звітність не пристосована
для оцінки таких витрат, то виникає проблема браку інформації для прийняття
ефективних управлінських рішень. А розпорошеність обліку цих витрат між великою
кількістю різних бухгалтерських рахунків призводить до викривлення інформації
про трансакційні витрати.
Тому на сьогоднішній
день перед кожним підприємством постає завдання систематизувати та розробити
організаційно-методичне забезпечення трансакційних витрат, враховуючи специфіку
його господарської діяльності. Воно повинно включати в себе такі складові:
організація обліку; збір, накопичення та збереження інформації; розрахунок
показників контролю та їх аналіз; розробка й обрання форм подання результатів
оцінки; визначення напрямів використання результатів оцінки; контроль за
оцінкою, а також на великих підприємствах слід розрахувати і затвердити
стандарти розміру й поведінки витрат за кожним видом трансакційних витрат.
Ця систематизація, із врахуванням специфіки діяльності,
і якісна побудова інформаційного забезпечення дозволить повсякчас аналізувати
ситуацію та приймати виважені управлінські рішення.
Список використаних джерел
1.
Волоснікова
Н.М. Модель оптимізації трансакційних витрат при створенні інноваційної
продукції // Вісник Національного технічного університету "ХПІ”. Технічний
прогрес і ефективність виробництва. – Харків: НТУ "ХПІ”, 2006. – №4. –
С. 142–146.
2.
Литвиненко В.С. Класифікація трансакційних витрат для цілей побудови
системи бухгалтерського обліку [Електронний ресурс] / В.С. Литвиненко
– Режим доступу:
| 
