Федорчук Уляна
студент магістратури
Подільський державний
аграрно-технічний університет
м. Кам’янець-Подільський
ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ
ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
Загальновідомо, що основна функція засобів праці полягає в довгостроковій
участі у виробничому процесі, значення якої взаємопов’язане із вчасним і повним
отриманням результатів ведення господарської діяльності підприємства.
Питання обліку основних засобів розглядалось багатьма вченими. Особливо
слід виділити роботи таких провідних економістів, як Г.В. Власюка [3], О.І.
Зиміної, В.А. Замлинського [4], Т.С. Муріної [5], А.П. Панасенка [6],
І.В. Петрової [7], Ю.О. Шуліки
[8], О.Г. Лищенко та інших.
Незважаючи на дослідження даного питання, кожне підприємство має свої
особливості і потребує конкретних заходів щодо вдосконалення обліку основних
засобів.
Вивчення теоретичних положень, опублікованих праць вітчизняних і зарубіжних
вчених свідчать, що облік засобів в останній час дещо ускладнився, а ряд
проблем негативно впливають на процес управління виробництвом, знижуючи
ефективність використання основних засобів. До кола таких проблем можна
віднести [6, с. 408]:
– різні підходи до термінології та визначення сутності основних засобів у
фінансовому обліку й системі оподаткування;
– проблема оцінки основних засобів;
– проблеми підвищення інформативності первинних документів з обліку
основних засобів;
– проблема інформаційного забезпечення управління матеріально-технічною
базою.
Окремою групою є проблеми складності оцінки основних засобів, які полягають
у виборі вартості, за якою слід їх вимірювати.
Згідно норм П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємства можуть використовувати
два види оцінки вартості основних засобів: за первісною або за справедливою
вартістю [2]. Традиційним і
найбільш методично розробленим способом оцінки в національній обліковій
практиці є відображення основних засобів за первісною вартістю, яка складається
з фактичних витрат на їх виробництво і придбання.
Проте при оцінці основних засобів в умовах інфляційних процесів
застосування первісної вартості може привести до негативних наслідків.
Основними проблемами, на думку Г.В.Власюка, що виникають в процесі оцінки
за справедливою вартістю основних засобів, є [3, с. 33]:
1. На сьогодні відсутні методичні основи обґрунтованого визначення вихідної
оцінки основних засобів, що є досить важливим.
2. Використання поняття «справедлива вартість» в П(С)БО, оскільки ринкові
ціни не можна назвати справедливими, так як вони не можуть бути одночасно
справедливими для двох учасників ринку – продавця і покупця.
3. При виборі об’єктивного методу оцінки основних засобів необхідно мати на
увазі, що не існує такої оцінки, яка б задовольняла вимоги всіх без винятку
користувачів фінансової звітності.
Облік основних засобів повинен здійснюватися відповідно
до умов чинного законодавства і складається з таких частин [4, с. 18]: введення в експлуатацію об’єктів основних
засобів; поліпшення та ремонту об’єктів основних засобів; ліквідації об’єктів
основних засобів; нарахування амортизації основних засобів.
При проведенні дослідження були виявлені наступні
недоліки в обліку основних засобів :
– у первинних документах з обліку основних засобів не всі
реквізити заповнені, значна кількість інвентарних карток мають тільки
електронний вигляд;
– на більшості підприємств не використовується рахунок
286 згідно з законодавством переведення основних засобів до необоротних активів
і груп вибуття при реалізації;
– внутрішнє переміщення об’єктів не завжди оформлюється
Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів тощо;
– використовуються документи для обліку основних засобів
які більшість підприємств використовує для обліку запасів (М-4 та ін.).
Структура документів і регістрів з обліку основних
засобів показує, що, з одного боку, вони містять застарілі показники, які не
формують підсумкової, узагальнюючої інформації, а з іншого – у них відсутні
показники, необхідні для складання звітності в умовах застосування П(С)БО 7
«Основні засоби», тому носії інформації з обліку основних засобів потребують
удосконалення як щодо складу, так і щодо змісту.
Одним з проблемних питань залишається порядок визначення
ліквідаційної вартості основних засобів через складність оцінки активів у
майбутньому. Завдяки централізованим нормам усереднених відсотків ліквідаційної
вартості основних засобів по групах для усіх підприємств визначення вартості,
яка амортизується, матиме більш об'єктивний характер, зникнуть розбіжності у
сумі ліквідаційної вартості одних і тих же активів, спроститься порядок її
визначення, що приведе до підвищення якості облікової інформації [6, с. 409].
Варто звернути увагу на зміни, насамперед, у частині підвищення
оперативності та ефективності обліку основних засобів підприємств, що вимагає
вирішення таких завдань [7, с. 416]:
– дослідження
діючої методики нарахування амортизації й обліку зносу основних засобів та
аналіз діючої організації;
– дослідження діючої методики нарахування
амортизації й обліку зносу основних засобів;
– методики
обліку основних засобів, впливу на них змін податкової політики та виявлення
шляхів її вдосконалення.
Організацію обліку основних засобів потрібно будувати із
урахуванням таких основних факторів: 1) довготривалого терміну використання
об’єктів, протягом якого їх необхідно обліковувати; 2) технічно складної та
багатокомпонентної будови, яку необхідно детально відображувати в облікових
регістрах; 3) необхідність проведення ремонтів, реконструкції, модернізації
основних засобів призводить до зміни їх первісних характеристик, які потрібно своєчасно
відображувати у регістрах обліку; 4) коштовність об’єктів вимагає адекватної
організації процесів їх приймання, списання, а також і обліку наявності, які б
забезпечували їх цілісність і збереження у робочому стані [5, с. 389].
Реалізація вищенаведених дій дасть змогу удосконалити організацію та
методику обліку та аналізу основних засобів, підвищити їх інформативність і
прогнозувати ефективність їх використання на підприємстві.
Список використаних джерел
1. Податковий кодекс України : офіц.
текст : за станом на 13.11.2013 р. [Електронний ресурс] : Верховна Рада
України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI.
— Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
(дата звернення 15.12.2013 р.). — Назва з екрана.
2. Про затвердження Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 7 : Мінфін України; Наказ, Положення
від 27.04.2000 № 92. : за станом на 09.08.2013 р. [Електронний
ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00
(дата звернення 15.12.2013 р.). — Назва з екрана.
3. Власюк, Г.В., Шляхи вдосконалення
обліку основних засобів / Г.В. Власюк, О.І. Зиміна // Держава та регіони. —
2008. — №4. — С. 32—36.
4. Замлинський, В.А. Облік основних
засобів: переосмислення принципів та завдань [Текст] / В.А. Замлинський //
Облік і фінанси АПК. — 2010. — № 1. — С. 18—23.
5. Муріна, Т.С. Шляхи ефективності
використання основних засобів на промисловому підприємстві [Текст] / Т.С.
Муріна // Держава та регіони. — 2009. — № 6. — С.387—390.
6. Панасенко, А.П. Проблеми основних
засобів у бухгалтерському обліку / А.П. Панасенко // Держава та регіони. —
2008. — №3. — С.407—410.
7. Петрова, І.В. Удосконалення
обліку амортизації основних засобів як складової витрат підприємства [Текст] /
І.В. Петрова // Держава та регіони. — 2009. — №3. — С.414—417.
8. Шуліка, Ю.О. Удосконалення обліку
й аудиту основних засобів на прикладі ДП «Гірник» [Текст] / Ю.О. Шуліка, О.Г.
Лищенко // Держава та регіони : Економіка та підприємництво. — 2010. — №4. — С.
201—205.
| 
