Архів / Archive

УДК:339.137.2: 338.439.4: 664.6/:7

Галенко Олександр

к.е.н., доцент

Білоцерківський національний аграрний університет

м. Біла Церква

КОНКУРЕНЦІЯ НА РИНКУ БОРОШНА

Анотація

У статті розглянуто  конкуренцію на ринку борошна та вибір відповідної стратегії, здійснено докладний аналіз ринку борошна, визначено його тип, у відповідності з типом ринку, обґрунтовано вибір стратегії конкуренції для підприємств борошномельної галузі.

Ключові слова: Ринок борошна, борошномельні підприємства, борошномельно-круп'яна промисловість.

Борошно - харчовий продукт, який отримують в результаті переробки зерна злакових та інших зернових культур. Борошномельно-круп'яна промисловість входить до числа найбільш соціально значущих галузей агропромислового комплексу. Хліб, хлібобулочні, макаронні, круп'яні та кондитерські вироби, що виробляються з борошна необхідні  в будь-якому випадку. Саме тому основним критерієм продовольчої безпеки країни є стабільне забезпечення середньодушового споживання продуктів переробки зерна.

Питанням  аналізу конкуренції, тенденціям  головних параметрів в розвитку українського ринку борошна висвітлено в працях українських учених I. О. Відоменко, I. О. Кузнецової, С. О. Черненка, Н. О. Ше­леста,  О. Прядко, Р. С. Рибчинського та інш. Однак в існуючих публікаціях, сфокусованих на маркетинговому аналізі ринку, не продовжується взаємозв'язок між національним  і регіональними ринками ,борошна.

Водночас використання сучасних методик секторного аналізу та критеріальної оцінки продовольчих ринків [1; 2], фундаментальних положень сучасної теорії ринкової економіки та управління[3], теорії конкуренції та концепцій маркетингу дає змогу вивчити потенціал можливостей ринку, сутність їх досягнення, обґрунтувати методи та інструменти ефективного використання ринкового потенціалу.

Мета даного дослідження полягає в тому, щоб дослідити теоретичні і прикладні аспекти проблеми організаційно-економічного забезпечення процесу ведення конкурентної боротьби та намітити напрями її вирішення шляхом розробки теоретичних та науково-практичних основ формування організаційно-економічного механізму реалізації стратегії конкуренції підприємствами борошномельної промисловості.

Аналіз обсягів виробництва борошна, хліба і хлібобулочних виробів, макаронних та борошняних кондитерських виробів виявив незбалансованість виробництва та споживання борошна в окремих областях України. Обсяги “перетоку” борошна складають в більшості областей більше 20 % від його виробництва. Це дозволяє розглядати ринок борошна як національний.  Ринок борошна в Україні є висококонкурентним та неконцентрованим.

Ринок борошна складається з промислового (90%) й побутового споживання (10%);пшеничне борошно займае 90% від загального обсягу пропозиції;

конкурентний ринок: 1500 виробників борошна, тим не менше, 70% ринку контролюється 60-70 великими виробниками, в той час, як топ-20 з них тримає 50%;всі регіональні ринки поділені між  ключовими вертикально- інтегрованими українськими фіансово-промисловими групами, які контролюють близько 50-70% місцевого ринку;

Національний ринок борошна, безумовно, можна розглядати як ринок чистої конкуренції в областях, в яких здійснюється ввезення борошна, оскільки в цих областях місцеві борошномельні підприємства конкурують з підприємствами інших областей України. Що ж стосується областей, які вивозять борошно, то там конкуренція йде, головним чином, між місцевими виробниками, тому ці ринки можуть бути як конкурентними, так і потенційно конкурентними.

Це обумовило необхідність більш докладно розглянути регіональний ринок областей, що вивозять борошно за свої межі. Скориставшись даними, що були отримані автором у ході спеціального опитування підприємств-виробників борошна, були розраховані показники рівня концентрації ринку борошна в Одеській та Херсонській областях. За усіма показниками, що вимірюють концентрацію, ринок борошна в Одеській області є потенційно конкурентним, а в Херсонській області – висококонкурентним (неконцентрованим). Звідси зроблено висновок, що оцінка ринку лише за показниками концентрації недостатня.

Аналіз якісних ознак ринку областей, які вивозять борошно (табл. 1), дозволяє стверджувати, що за більшістю рис, притаманних будь-якому ринку, ринок борошна можна віднести до ринку з чистою конкуренцією.

Таблиця 1

Якісні характеристики ознак ринку борошна

Таким чином, незважаючи на те, що за кількістю продавців в окремих регіонах ринок борошна може бути як ринком чистої конкуренції, так і ринком монопольної конкуренції, виходячи з сукупності якісних ознак - це ринок з чистою конкуренцією. Для того, щоб конкурувати на даному ринку, слід обрати відповідну стратегію конкуренції.

У відповідності зі здійсненим аналізом типу ринку борошна обґрунтована доцільність використання стратегії лідирування у витратах для даних підприємств.

В рамках даної стратегії важливе місце займає процес управління поточними витратами підприємства, тому був проведений аналіз існуючої практики управління витратами на підприємствах, що належать ДАК „Хліб України”. Оскільки основу процесу управління витратами складають планування витрат та калькулювання собівартості, тому було зроблено акцент саме на це, що дозволило виявити такі недоліки:

• відсутність єдності в структурі калькуляцій в рамках однієї компанії;
• собівартість об’єкту калькулювання (1 т готової продукції за сортом) визначається суб’єктивно;
• виробнича собівартість включає витрати не пов’язані безпосередньо з виробництвом продукції;
• нераціональний вибір методів планування величини витрат по окремих статтях;
• використання для визначення собівартості метода повного розподілу витрат.

Суттєві недоліки в практиці планування та калькулювання собівартості продукції не дозво­ляють борошномельним підприємствам ефективно використовувати стратегію лідирування у ви­тратах. Різноманітність підходів, а головне – суб’єктивізм в оцінці витрат на виробництво та реалі­зацію продукції борошномельних підприємств потребують розробки нової методики калькулю­вання та планування витрат. Нова методика необхідна для: зменшення негативних аспектів, що є на даний момент в практиці калькулювання та планування витрат на цих підприємствах; надання рекомендацій щодо можливості використання найбільш ефективних для даної галузі методів калькулювання та планування; регламентування послідовності планування за цими методами; зменшення суб’єктивності визначення собівартості; уніфікації структури собівартості..

Досягнення стійкої конкурентної переваги, яка створюється стратегією конкуренції, вима­гає регулярного впливу на об’єкт управління протягом усього періоду реалізації обраної стратегії через процес прийняття та виконання управлінських рішень. Управлінські рішення пов’язані з реалізацією стратегії лідирування у витратах, формуються в процесі складання стратегічних, поточних та оперативних планів. Кількісна оцінка розроблених варіантів проекту плану здійснюється з точки зору економічної ефективності. Обґрунтовано доцільність використання спеціальних показників – критеріїв ефективності (оптимальності) планових рішень, в основі розрахунку яких лежать показники витрат підприємства. Для підтримки виконання функції планування в організаційно-економічний механізм реалізації стратегії конкуренції лідирування у витратах на підприємствах борошномельної промисловості, запропоновано включити:

1) показники собівартості продукції з використанням як об’єкт калькулювання помел в складі критеріїв прийняття управлінських рішень:

• показник повної собівартості помелу для прийняття стратегічних управлінських рішень;
• показник усіченої собівартості помелу для прийняття оперативних управлінських рішень.

2. методи калькулювання, які дозволяють обчислити обрані критерії для прийняття рішень:

• метод повного розподілу витрат, який формує показник повної собівартості помелу;
• метод покриття, за яким обчислюється показник усіченої собівартості помелу.

3. економіко-математичну модель оптимального плану виробництва борошна.

Використання показника собівартості як критерію оцінки управлінських рішень (або його невід’ємної складової частини) в процесі реалізації стратегії лідирування у витратах пред’являє до нього певні вимоги. Слід зазначити, що діючий нині показник собівартості 1 т продукції певного сорту не задовольняє цим вимогам – він суб’єктивний, якщо ж використовувати як калькуляційний об’єкт помел – ця проблема вирішується, перш за все, тому, що витрати на сировину, паливо та енергію на технологічні цілі стануть прямими. Таким чином, для більш точного визначення витрат на виробництво та збут продукції цим підприємствам як калькуляційну одиницю слід обрати помел, а не 1 т готової продукції певного сорту. Ще більшу об’єктивність матиме показник усіченої собівартості помелу, оскільки він визначається за допомогою методу покриття, який не передбачає розподілу непрямих витрат.

Як критерій оптимальності при розробці поточних та оперативних планів виробництва борошна доцільно використовувати показник маржинального прибутку.

Для розробки організаційного забезпечення стратегії лідирування у витратах обґрунтовано застосування класифікації структурних підрозділів (групи підрозділів) підприємства виходячи з обсягів повноважень, якими наділяються їхні менеджери на: стратегічні господарські центри, центри прибутку та центри витрат..

Для центрів кожного виду доцільно виділити підконтрольні показники витрат, за якими здійснюється оцінка рішень, контроль та стимулювання:

- в стратегічних господарських центрах - критерії оцінки ефективності управлінських рішень, які вміщують показник повної собівартості помелу, розрахований методом повного розподілу витрат на помел та показник усіченої собівартості помелу;

- в центрах прибутку - показник усіченої собівартості помелу;

- в центрах витрат борошномельних підприємств - загальна сума витрат за кошторисами.

В стратегічних господарських центрах та центрах прибутку вирішуються задачі оптимізаційного характеру, тому доцільно застосовувати економіко-математичну модель оптимального плану виробництва борошна.

Таким чином, вищезазначені розробки складають основу організаційно-економічного механізму реалізації стратегії лідирування у витратах підприємствами борошномельної промисловості та дозволяють реалізувати усі функції управління під час реалізації даної стратегії.

Список використаних джерел

1. Лысюк В.М. Воспроизводственная функция товарных рынков: монографія/В.М. Лысюк.-Одесса:ИПРЭЭИ НАН  Украины,2011. -225 c.
2. Нікішина О.В. Методичні засади критеріальної оцінки  та діагностики продовольчих т ринків/ О.В. Нікішина// Економіка харчової промисловості.-2010. -№2(6).-С.35-41.
3. Політична економія. Навчальний  посібник[Башмянин Г.І., Медведчук  С. В., Шевчук  Є.С. та інш.]За ред.. Г.І Башмянина, Є.С. Шевчука.-Львів: «Новий світ» - К.: «Каравела», 2004.-480 c.