УДК 338.432: 330.322: 330.341.1
Ожелевська Тетяна
к.е.н., доцент
Щербакова Томіла
к.е.н., доцент
Київський національний торговельно-економічний університет
м. Київ
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ
Анотація
У статті розглянуто сучасний стан та проблеми розвитку інноваційно-інвестиційних процесів в аграрному секторі та запропоновані деякі шляхи підвищення їх ефективності. Особливу увагу у статті приділено пошукам джерел фінансування інноваційної діяльності середнього та малого агробізнесу.
Ключові слова: інноваційно-інвестиційна діяльність, агрохолдинг, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив.
Як переконливо доводить світовий досвід господарювання в розвинених країнах світу, саме інноваційна діяльність підприємства визначає рівень його конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Трансформаційна криза за перші десять років незалежної України призвела до майже повного припинення інвестування в сільське господарство (скорочення більш як у 23 рази). За перше десятиліття ХХІ століття темпи зростання обсягів аграрних інвестицій були значними (крім кризового 2009 р.), збільшившись в 5,7 рази, але поки що вони є в 4 рази меншими від рівня 1990 року [1, с.58]. Періодичні кризові процеси, які негативно впливають на функціонування аграрного сектору України, призвели до системного технологічного його відставання від розвинутих країн, зниження конкурентоспроможності як країни в цілому, так і сільського господарства зокрема. У загальному обсязі реалізованої продукції вітчизняного виробництва тільки 6,5% мають ознаки інноваційності. У країн Євросоюзу цей показник складає 60%, Японії - 67%, США - 78% [2, с. 79-80]. Тому розв'язання проблеми модернізації аграрного сектора на інноваційній основі є вкрай важливим для забезпечення конкурентоспроможності української продукції на світовому ринку.
Питанню особливостей інноваційно-інвестиційних процесів в аграрному секторі економіки присвячена низка досліджень, серед яких можна виділити праці Т. Г. Ігнатьєвої, М. М. Кулаєць, Л. Ю. Кучер, П. М. Музики, О. В. Шубравської та К. О. Прокопенко й багато інших. Активізація агроінноваційної діяльності потребує, насамперед, значних інвестицій. В умовах обмежених фінансових можливостей особливу увагу слід приділити чіткому визначенню пріоритетних напрямів капіталовкладень в інноваційний розвиток галузей аграрного сектора економіки.
Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності сільськогосподарських товаровиробників показав абсолютне переважання власних коштів підприємств у цьому напрямі. Так, у рослинництві підприємства з чистим доходом понад 50 млн грн фінансували інноваційну діяльність виключно власним коштом, підприємства ж з нижчим доходом додатково залучали кошти державного бюджету (2%) та кредити (5%). У тваринництві власним коштом фінансували інноваційну діяльність 78% підприємств, а користувалися для цього коштами держбюджету й кредитними ресурсами - відповідно 13 та 9%. При цьому лише 5% коштів підприємства витрачалися на дослідження та розробки, всі інші - на придбання основних та оборотних засобів [3, с.78].
Розвиток ринкових відносин в аграрному секторі України, концентрація земельних ресурсів і капіталів призвели до формування агрохолдингів. Вони почали формуватися переважно за рахунок диверсифікації - переливу капіталу (інвестицій) з високоприбуткових галузей промисловості, таких як нафтова та металургійна, до сільського господарства. На основі вертикальної та горизонтальної інтеграції відбулося об'єднання всього технологічного ланцюгу від виробництва сільськогосподарської сировини, її переробки до реалізації кінцевому споживачеві. Наразі агрохолдинги є інвестиційно привабливі, висококонкурентні інтегровані структури нового типу, які роблять значний внесок у забезпечення продовольчої безпеки України, технічне та технологічне переоснащення галузей аграрного сектору, а також збільшення експортного потенціалу держави.
Наразі агрохолдинги накопичили достатньо земельних, матеріально-технічних та грошових ресурсів для самостійного високорентабельного відтворення агропромислового виробництва та впровадження інновацій. Значним джерелом інвестицій провідних агрохолдингів України є капітал, залучений через емісію та розміщення їх акцій на фондових біржах за кордоном. Акції найбільших українських агрохолдингів, таких як "UkrLandFarming", "Кернел", "Мрія", "МПХ", "Астарта" та інших котируються на Лондонській, Франкфуртській та Варшавська фондових біржах, що створює значні переваги у інноваційно-інвестиційній діяльності цих агроформувань. Треба зазначити, що й банківські кредити для агрохолдингів легкодоступні й за нижчими відсотковими ставками (на 2-4 в.п.), ніж для суб'єктів малого агробізнесу [4, с.133]. Допомагала розвитку цих агровелетнів й держава: у 2013 році агрохолдинги "Астарта", "АПК-Інвест", "Агро-Союз" отримали бюджетні дотації на будівництво та реконструкцію тваринницьких ферм та підприємств по виробництву комбікормів, а також на придбання устаткування та механізмів вітчизняного виробництва для них. Отже, немає суттєвих чинників, що гальмують інноваційно-інвестиційну діяльність агрохолдингів в Україні.
У 2014 році акцент у державній політиці планується українським урядом змістити з підтримки агрохолдингів на підтримку малого та середнього агробізнесу, які не мають потужних лобістських структур, консалтингових фірм і справді потребують уваги держави [5].
Українське фермерство та особисті господарства наразі мають великі проблеми з інноваційно-інвестиційним розвитком свого бізнесу. Вартість проведення комплексу весняно-польових робіт дорожчає щороку. Дефіцит коштів у аграріїв у 2014 р. складають 8–10 млрд грн. У зв'язку з політичною ситуацією комерційні банки змушені заморожувати депозити, припиняти кредитні лінії тощо [6].
Загальновідомо, чим вищий прибуток має підприємство, тим більше в нього можливості займатися інноваційною діяльністю, а чим більше воно буде займатися інноваційною діяльністю, тим вищі будуть показники чистого доходу. Саме тому українське фермерство та особисті господарства, які не мають достатньо коштів на інноваційну діяльність, не мають можливості вивести свої господарства на рівень, що відповідає світовим стандартам.
На наше глибоке переконання, лише розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів може розв'язати вищезазначені проблеми товаровиробників різних форм власності та розміру. Проте у виступах міністра І.Швайки не простежується особливого відношення нового уряду країни до проблеми підтримки розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Є велика ймовірність розпорошення обмежених бюджетних коштів на допомогу окремим товаровиробникам, яка суттєво не зможе змінити ситуації середнього та малого агропідприємництва в Україні.
В успішному розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів має бути зацікавлена держава, адже, більшість сільгосппродукції продається на стихійних ринках, оскільки виробникам невигідно здавати сировину на переробні підприємства через низьку закупівельну ціну. За даними Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» лише внаслідок продажу молока на стихійних ринках держава щороку втрачає близько 3 млрд грн. податкових надходжень [7].
Для максимальної економічної віддачі вкрай обмежених інвестицій, що будуть направлені в аграрний сектор України, необхідно спрямовувати їх на створення переробних заводів, матеріально-технічної бази та транспортно-логістичних підрозділів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, які мають найбільшу кількість членів. Через ці кооперативи фермери зможуть отримувати податкові пільги та кошти як компенсацію за придбані ресурси, запроваджувати нові технології, придбавати сучасну високопродуктивну техніку і якісний посадковий матеріал. Це дасть змогу суттєво допомогти більшій кількості сільськогосподарських товаровиробників та створити умови для їх інноваційно-інвестиційної діяльності.
Список використаних джерел
1. Пасхавер Б.Й. Аграрний сектор національного багатства / Б.Й. Пасхавер // Економіка України. - 2013. - № 2. - С. 49-59.
2. Савицький Е.Е. Розвиток інноваційних процесів у вітчизняних аграрних підприємствах / Е.Е. Савицький // Економіка АПК. - 2014. - № 4. - С.77-82.
3. Шубравська О.В. Розвиток агроінноваційної діяльності в Україні / О.В. Шубравська, К.О. Прокопенко // Економіка АПК. - 2013. - № 4. - С.77-81.
4. Півторак В.С. Банківське кредитування малих аграрних підприємств / В.С. Півторак // Економіка АПК. - 2013. - № 5. - С.130-135.
5. Інтерв’ю Ігоря Швайки газеті "Урядовий кур’єр" // Урядовий кур’єр. - 2014. - 21 березня.
6. Інтерв'ю Ігоря Швайки науково-аналітичному журналу "Моніторинг біржового ринку" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://minagro.gov.ua/uk/pressroom?nid=12975.
7. Об’єднання приватних господарств у кооперативи може бути вигідним селянам і державі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://agravery.com/648.
| 
