Архів / Archive

Головна » Статті » 2015_04_29_Lviv » Секція/Section_3_2015_04_29

ОРГАНІЗАЦІЯ КРЕДИТУВАННЯ В БАНКАХ УКРАЇНИ

Бучко Ірина

к.е.н., доцент

Костак Зоряна

к.е.н., старший викладач

Львівська комерційна академія

м. Львів

 

ОРГАНІЗАЦІЯ КРЕДИТУВАННЯ В БАНКАХ УКРАЇНИ

 

Недосконалий механізм кредитування у банках створює суттєву перешкоду на шляху використання нагромадженого в світі досвіду досягнення економічного зростання за допомогою саме фінансово-кредитних важелів управління. Це особливо актуалізує необхідність дослідження організації кредитування в банках України.      

Сучасний український  банк орієнтується на інтегровану модель розвитку банківської системи. Банк може працювати у трьох напрямах: це корпоративний, індивідуальний, і фінансово-інституційний бізнес. У рамках останнього, за належних ресурсів, треба розвивати інвестиційні та кредитні напрями. Головною стратегічною метою банків є зміцнення досягнутих позицій універсального комерційного банку, збереження пріоритету щодо  обслуговування промислового сектору економіки, активне розширення своєї присутності на інших сегментах ринку, збільшення прибутковості акціонерного капіталу, мінімізація ризиків при здійсненні всіх операцій [1].   

Ефективне кредитування визначає  завдання й пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації власне кредитного процесу. Кредитна політика створює основу організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку та повинна чітко визначати цілі кредитування, відповідне документально-методичне забезпечення та правила їх реалізації. При кредитуванні банкам  необхідно враховувати вплив кредитного, процентного і валютного ризиків та ризику незбалансованості ліквідності. Недосконалий механізм кредитування у банках створює суттєву перешкоду на шляху використання нагромадженого в світі досвіду досягнення економічного зростання за допомогою саме фінансово-кредитних важелів управління. Основою ефективного кредитування банків є виважений підхід до вибору потенційних позичальників, аналіз ефективності проектів, що пропонуються до кредитування, реальна оцінка платоспроможності позичальника та якості застави, а також об’єктивна оцінка якості активів позичальника.

З метою підтримання незалежної якості кредитних вкладень банки користуються принципами обережності при розгляді заявок на отримання кредиту. Найважливішим елементом ефективного кредитування банків є визначення ціни кредиту, що передбачає врахування таких факторів: ризик, агресивність, конкуренція, категорія клієнта, прибутковість, вартість ставки, гнучкість ціни кредитування та ін.    Визначаючи відсоткову ставку в процесі кредитування, варто враховувати ризик неповернення кредиту [2].        

Для ефективного кредитування банкам необхідно:

- оптимізувати співвідношення потенційних можливостей, ризиків, розміру капіталу і темпів зростання банку;

- реалізовувати системний підхід за оцінкою і управлінням ризиками;

- співвідносити ризики і потенційні можливості для досягнення якнайкращих результатів;

- складати найважливішу частину процесу ухвалення всіх управлінських рішень;

- покращувати керованість банку за допомогою створення адекватної структури контролю.

Таким чином, однією з основних проблем при  кредитуванні є проблема адекватної оцінки існуючих численних ризиків і вибору відповідних інструментів їх зменшення.

Слід зазначити, що основним чинником, який визначаює ефективність кредитування банку є зростання його ринкової вартості з урахуванням невизначеності та конфліктності зумовленого ними ризику. Також необхідно враховувати вплив різних видів ризику, а саме: кредитного ризику, ризику депозитних операцій, відсоткового, валютного, ризику незбалансованої ліквідності. Ці види ризику є взаємопов'язаними: висока міра відсоткового ризику і обумовлена цим фінансова нестабільність суб'єктів господарювання може спровокувати висока міру кредитного ризику та ризик ліквідності [3].

Співвідношення між критеріями мінімізації ризику та максимізації доходу (якими керується керівництво та менеджери банку в своїх діях та намірах) може бути охарактеризоване як конфліктне та виражене таким правилом: “більший обсяг прибутку – більша міра ризику”. Тобто в процесі управління банківською діяльністю та, зокрема, банківськими активами, виникають досить складні завдання щодо пошуку компромісних рішень [4].

На сьогоднішньому етапі немає якогось єдиного механізму кредитування  банків, тому кожен банк розробляє власну стратегію кредитування та запроваджує практичні механізми її реалізації. Кожен банк намагається запровадити таку стратегію кредитування, яка привабить якомога більше клієнтів і тим самим забезпечить зростання прибутковості. Правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями є основою фінансової та ринкової стабільності комерційних банків.

Таким чином, банки прагнуть вести свій бізнес ефективно, ґрунтуючись на загальноприйнятих стандартах управління та передової банківської практики, незалежній кредитній політиці, та забезпечуючи високий рівень банківських послуг. Банки формують свою кредитну політику таким чином, щоб вона була ефективною з точки зору ризиків, які приймає банк, сприяла розвитку економіки та задовольняла попит клієнтів на кредитні ресурси. Cучасний український банк орієнтується на інтегровану модель розвитку банківської системи. Банки можуть працювати у трьох напрямах: корпоративний, індивідуальний, і фінансово-інституційний бізнес. У рамках останнього, за належних ресурсів, треба розвивати інвестиційні та кредитні напрями. Головною стратегічною метою банків є  зміцнення досягнутих позицій універсального комерційного банку, збереження пріоритету щодо  обслуговування промислового сектору економіки, активне розширення своєї присутності на інших сегментах ринку, збільшення прибутковості акціонерного капіталу та мінімізація ризиків при здійсненні всіх операцій.        

 

Список використаних джерел

  1. Гребенюк Л. А. Основи формування кредитних стратегій банку [Текст] / Л. А. Гребенюк // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 12 – С. 208-214.
  2. Жукова Н. К. Сучасний стан та проблеми управління кредитним портфелем комерційних банків [Текст] / Н. К. Жукова // Економічний часопис. – 2013. – № 1-2 – С. 70-72.
  3. Рогожнікова Н. В. Аналіз стану та динаміки кредитної діяльності банків України [Текст] / Н. В. Рогожнікова // Фінансовий простір. – 2012. – № 1(5). – С.30-34.
  4. Сидоренко В. А. Кредитна діяльність вітчизняних банків у сучасних умовах [Текст] / В. А. Сидоренко // Науковий вісник НЛТУ. – 2012. – № 22.10 – С. 246-251.
Категорія: Секція/Section_3_2015_04_29 | Додав: clubsophus (2015-04-29)
Переглядів: 851 | Рейтинг: 0.0/0
Переклад
Форма входу
Категорії розділу
Секція/Section_1_2015_04_29
Секція/Section_2_2015_04_29
Секція/Section_3_2015_04_29
Секція/Section_4_2015_04_29
Секція/Section_5_2015_04_29
Секція/Section_6_2015_04_29
Пошук
Наше опитування
Яка наукова інформація Вас найбільше цікавить?
Всього відповідей: 651
Інтернет-ресурси
Підписатися через RSS2Email

Новини клубу SOPHUS



Наукові спільноти
Статистика
free counters

Онлайн всього: 10
Гостей: 10
Користувачів: 0