Бомба М.Я., д.с.-г.н, професор, Івашків Л.Я., к.б.н., доцент,
Шах А.Є., к.б.н., доцент
Львівський інститут економіки та туризму
м. Львів, Україна
ПРОБЛЕМИ ВИРОЩУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ
Нині як ніколи людина стає екологічно залежною від середовища свого існування - природного і соціального, а її здоров'я дедалі більше потерпає від природних і антропогенних чинників. Для України якісне харчування - актуальна проблема, оскільки чверть нашого населення проживає в екологічно несприятливих умовах. Здоров'я населення погіршується не лише через фоновий вплив малих доз радіації, після Чорнобильської катастрофи, розбалансованості раціонів харчування на тлі дефіциту окремих мікронутрієнтів, а й в значній мірі через зростаюче забруднення продуктів харчування. Слід зауважити, що найбільшою мірою продукти харчування забруднені радіонуклідами, важкими металами та іншими хімічними елементами, детергентами (мийними засобами), антиоксидантами, консервантами, пестицидами, нітратами і нітритами, мікотоксинами, антимікробними речовинами і заспокійливими препаратами, регуляторами росту та іншими шкідливими речовинами, що вкрай негативно позначається на здоров'ї людини.
Безумовно, центральне місце в кругообігу вище наведених речовин займає ґрунт. Він постійно взаємодіє з іншими середовищами біосфери: атмосферою, гідросферою, рослинним і тваринним світами. На якість продуктів харчування та життєдіяльність людини значний вплив має хімічний склад ґрунту, екологічний стан якого під дією мінеральний добрив і засобів захисту рослин часто погіршується.
З промисловими відходами до ґрунту надходять як важкі метали (залізо, мідь, свинець цинк тощо) та інші синтетичні органічні й неорганічні забруднювачі. Усі ці речовини потрапляють до харчових ланцюгів і в надмірній кількості вражають живі організми. При цьому вміст важких металів особливо збільшується в ґрунтах приміських сільськогосподарських зон, автошляхів, а також значних (радіусі 20-25 км) територій навколо промислових центрів, що вимагає проведення моніторингу щодо вмісту важких металів таких землях і розроблення стратегії їх по дальшого використання [1]. Слід пам'ятати, що значна частина шкідливих речовин має здатність нагромаджуватися в продуктах харчування тваринного походження - м'ясі, печінці, нирках, легенях, хрящових тканинах та інших органах корів, свиней, домашньої птиці, кролів, риби, - оскільки для відгодівлі цих тварин використовують забруднені корми.
Проведені нами дослідження показують, що внесення органічних і мінеральних (азотних, фосфорних і калійних) добрив не викликає помітних змін у природному рівні важких металів сірих лісових ґрунтів і не є небезпечним з погляду їх забруднення у разі застосування як мінімізованих, так і підвищених систем удобрення польових агрофітоценозів, хоча тенденція до зростання вмісту важких металів намітилася на ділянках, де дози мінеральних добрив надмірно збільшували. Установлено, що вміст важких металів у ґрунті залежить від виду сільськогосподарської культури, що, очевидно, пов'язано з технологією її вирощування - передусім зі ступенем удобрювання та застосуванням різних засобів хімічного захисту рослин [2].
В контексті створення продуктів оздоровчого харчування особливо небезпечним стає накопичення в продукції рослинництва, зокрема овочівництва, нітратів [3]. Невиправдане застосування високих і надвисоких доз азотних добрив призводить до того, що надлишок азоту в ґрунті швидкими темпами потрапляє в рослини, нагромаджуючись у великих кількостях. Крім того, азотні добрива мінералізують органічну речовину ґрунту, посилюючи нітрифікацію, що також сприяє надходженню нітратів в рослину та її плоди.
Результати наших досліджень, проведених у і західному регіоні України, свідчать, що за мінімізованого застосування мінеральних добрив вміст нітратів у продукції різних груп рослинних культур був значно нижчим, ніж на ділянках із підвищеними дозами цих добрив [2].
Отже, всі землі необхідно згрупувати за їхньою придатністю до вирощування екологічно безпечної продукції:
- непридатні - землі, розміщені біля сміттєзвалищ та екологічно небезпечних підприємств, а також уздовж автомагістралей;
- обмежено придатні - землі різних агроформувань з інтенсивним землеробством;
- придатні - землі фермерських і подвірних селянських господарств, розміщені на екологічно безпечних територіях, що підходять для розвитку органічного землеробства й агротуризму.
На наступному етапі пропонуємо створити чотири кластери з координації виробництва екологічно безпечної продукції, що базується на трьох складниках:
1. Наявність сприятливих природних умов на визначеній території і досвіду впровадження відповідних технологій виробниками сільськогосподарської продукції.
2. Наявність національної нормативно-правової бази з питань екологічного (органічного) виробництва, що дасть змогу відпрацювати механізми контролю процесу створення екологічної продукції для гарантування її якості кінцевому споживачеві.
3. Маркетинг і реклама екологічної продукції, інформування споживача про її переваги, формування сталого попиту на неї. Це найскладніше завдання в умовах відсутності культури споживання екологічної продукції.
За статистичними даними, в Україні залишилося чотири невеликі перспективних щодо поширення органічного виробництва регіони, де ґрунти ще не забруднені до небезпечних меж і де можна вирощувати екологічно чисту продукцію на рівні найвищих світових стандартів [5]. На даних територіях необхідно здійснювати всебічні агрохімічні дослідження для раціонального використання аграріями локальних природних ресурсів. Для покращення фінансового стану виробників органічних продуктів необхідно запроваджувати системи урядових грантів, субсидій і кредитів, підвищувати прибутковість господарської діяльності (зокрема, впровадження первинного оброблення продукції та застосування енергоощадних технологій), розвитку відповідної інфраструктури (сільські шляхи, фермерські ринки і магазини, «зелений» туризм тощо) [4]. У зв'язку з цим доцільно активніше пропагувати альтернативні форми господарювання на землі, розвиваючи органічне, біологічне, адаптивне й екологічне рільництво.
Майбутнє держави має бути нерозривно пов'язане з її здатністю підтримувати безперебійне виробництво екологічно безпечних продуктів харчування в єдиному циклі (виробництво сільськогосподарської продукції - заготівля - зберігання - перероблення - продукт - споживач), що, з одного боку, унеможливить забруднення харчових продуктів на різних етапах їх створення, а з другого - відкриє широкі можливості для виробництва таких продуктів, які б сповна відповідали встановленим органолептичним, загальногігієнічним, технологічним і токсикологічним нормативам і не впливали б негативно на здоров'я людей, тварин і стан навколишнього природного середовища [6].
Отже, розв'язання проблеми якісного й здорового харчування має стати невідкладним завданням для нашої держави. Реалізація національної політики виробництва якісної продукції повинна враховувати стан вітчизняного ринку, що сприятиме формуванню позитивного міжнародного іміджу України.
Список використаних джерел
1. Патика, В.П. Агроекологічний моніторинг та паспортизація сільськогосподарських земель [Текст] / В.П. Патика, О.Т.Тараріко. – К. : Фітосоціоцентр, 2002. – 296 с.
2. Бомба М.Л. Наукові і прикладні аспекти біологічного землеробства [Текст] / М.Л.Бомба. –Львів : Українські технології, 2004. – 232 с.
3. Бабюк, А.В. Безпека харчування: сучасні проблеми [Текст] / А.В. Бабюк, О.В.Макарова, М.С.Рогозинський [та ін.]. – Чернівці : Книги - XXI, 2005. – 456с.
4. Створення регіонального кластеру виробників екологічної продукції в Полтавській області [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ecoinfo.com.ua/aktualno_klaster.html (дата звернення 26.05.15). – Назва з екрана.
5. Шубравська, О. Ринок органічної продукції та перспективи його розвитку в Україні [Текст] / О.Шубравська // Економіка України. – 2008. – № 1. – С. 53-61.
6. Бомба М.Я. Екологічні аспекти покращення якості продуктів харчування // Новітні тенденції у харчових технологіях та якість і безпечність продуктів: зб. ст. IV Всеукр. наук.-практ. конф. – Львів : ЛІЕТ, 2012. – С. 10-17.
| 
