Архів / Archive

Завгородня М.Ю. к.е.н., науковий співробітник

ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАНУ

м. Київ, Україна

АНАЛІЗ СТАНУ РИНКОВОГО СЕРЕДОВИЩА В ЛЕГКІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

На ринку легкої промисловості структурні обмеження конкуренції відсутні. В достатньо розвинутому ринковому середовищі функціонує 3,2 тис. малих і середніх підприємств, що становить 6,5% від загальної кількості підприємств промисловості. Існуючі в легкій промисловості бізнес-групи ТК-Group, Віді Ван, Концерн Воронін, Концерн Ярослав, Arber Group, Олтекс, побудовані за принципом холдингу і поєднують малі та середні підприємства. Разом з тим для легкої промисловості характерною тенденцією є подрібнення підприємств як спосіб ухилення від податків. Для всіх галузей легкої промисловості характерне співвідношення між кількістю середніх і малих підприємств як 1:9.

Протягом 2010-2013рр. спостерігалася тенденція до зменшення кількості підприємств легкої промисловості на 5%. Зокрема, зменшилась кількість середніх підприємств до 359 та коливалася кількість малих (табл. 1). Це пов’язано як з припиненням підприємницької діяльності в результаті кризових економічних явищ, так і з тінізацією діяльності. Загалом в цій промисловості найбільше соціальне і економічне значення мають середні підприємства, які хоч і представлені у незначній кількості (11,3%), та забезпечують основну зайнятість (72,1%) і найбільший обсяг реалізації продукції (74,3%). Разом з тим, зниження зайнятості свідчить про перетікання робітників в інші сфери діяльності або неформальний сектор.

Реальний стан ринку показує рівень рентабельності, який в легкій промисловості дорівнює 3,6%. На відміну від показників рентабельності операційної діяльності підприємств всієї промисловості, в легкій він був позитивним і у середніх, і в малих підприємств та становив 3,5 і 4,6 відсотки відповідно. Але у виробництві одягу більш ефективні малі підприємства (3,6%), тоді як в текстильному виробництві рівень рентабельності майже однаковий.

Таблиця 1

Основні економічні показники діяльності у легкій промисловості за розмірами підприємств, 2010-2013 рр.*

* Складено за даними Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2014/zb/12/zb_dsvsmw.zip

У текстильному виробництві за 2013р. зросла кількість підприємств на 9,6%, але в умовах нинішньої ситуації на Сході України, говорити про активність входження нових суб’єктів на цей ринок недоладно. Значна кількість підприємств внаслідок АТО та подорожчання імпортної сировини не працює. Навіть головне підприємство ТК-Group, яке контролює 10 % українського оптового ринку тканин та 68% виробництва бавовняних тканин переїхало з Донецька. Припинення діяльності ще 2 виробників бавовняних тканин та введення тимчасового мита на імпортні товари, приведе до збільшення монополізації цього ринку. Зростання попиту на камуфляжні, білизняні тканини та вироби made in Ukraine сприятимуть імпортній залежності по бавовняним та лляним тканинам.

Основна кількість підприємств легкої промисловості зосереджена у виробництві одягу – 66% від загальної кількості підприємств. У цьому секторі в 2013р. відбулось скорочення кількості середніх та збільшення малих підприємств на 10,5%.

Відбулась позитивна динаміка кількості підприємств за 2013р. по відношенню до попередніх у виробництві шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів. Але це супроводжувалось скороченням зайнятих працівників та обсягів виробленої продукції.

Оскільки внутрішній ринок заповнений імпортною продукцією, зокрема контрафактною, за умови нестачі сировини та проміжної продукції для виробництва одягу та взуття, існує нерівне конкурентне середовище, що змушує більшість виробників застосовувати давальницьку схему виробництва.

Для формування ринкового середовища в легкій промисловості визначне значення має законодавчо-нормативна база, основою якої є акти: Закони України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні”, “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Постанова КМУ “Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квот на 2015 рік“; Закон України “Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року“; Закон України “Про внесення змін до Митного кодексу України щодо стабілізації платіжного балансу“; Постанова КМУ “Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України“; Закони “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту“; “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту; Закон “Про технічні регламенти та оцінку відповідності“; Закон “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції“; Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів“; Наказ МОЗ України “Про затвердження Державних санітарних норм та правил “Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги“.

Також Уряд України подбав про створення сприятливих податкових умов, запровадивши Податковим кодексом України тимчасове звільнення економічних операцій від сплати ПДВ, зокрема для підприємств легкої промисловості, крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині (до 1.01.2021 р.) та «податкові канікули» на 5 років по 1.01.2016 р. для деяких суб’єктів господарювання малого бізнесу. І застосовує антидемпінгові та спеціальні заходи щодо товарів кінцевого виробництва (одягу, взуття тощо) для захисту вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції імпортних товарів.

Для сприяння ринковій конкуренції потребує вдосконалення механізм державних закупівель, зокрема з врахуванням імпортозаміщення. Йде активний процес реформування    державних закупівель, спрямований на створення системи, яка не дозволить появу бар’єрів для бізнесу.  

Таким чином, державою створені рамкові інституційні умови для діяльності підприємств легкої промисловості. Проте в міру посилення впливу ринкового механізму необхідно сформувати нові напрями взаємодії держави з бізнесом.