Салига К.С., д.е.н, доцент кафедри фінансів та обліку,
Дніпродзержинський державний технічний університет,
м. Дніпродзержинськ, Україна
Золотарьова О.В., к.е.н., доцент кафедри фінансів та обліку,
Дніпродзержинський державний технічний університет
Мартиненко П.Ю., студентка магістеріуму кафедри фінансів та обліку
Дніпродзержинський державний технічний університет
ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ
Найчастіше кредитна політика банку розрізняється за типами як обережна (консервативна), помірна чи агресивна (ризикова). Особливості цих типів зведено в таблицю 1.
У теперішній час банківські установи зазнають значних збитків саме від кредитної діяльності, адже багато з них проводять занадто ризиковану кредитну політику. Така ситуація обумовлюється політичною та економічною кризою в суспільстві, оскільки значна кількість підприємств і фізичних осіб зазнають проблем в поточній діяльності, не мають змоги вчасно погашати існуючі кредитні зобов'язання перед банками та отримувати нові кредитні ресурси.
В цілому, сучасну кредитну політику вітчизняних комерційних банків дуже впливають наступні обставини: нерівномірність регіонального розвитку банківської системи; жорстка міжбанківська конкуренція за відсутності значних різниць у відсоткових ставках по депозитах та кредитах приводять до скорочення маржі; високі кредитні ризики та недосконалі методи їх оцінки та управління; нестійка ресурсна база банків внаслідок значного відтоку депозитів; низький рівень фінансової грамотності населення, недосконалість нормативного забезпечення кредитної політики банку; зростання політичних та економічних ризиків, інфляція, що призводить до уповільнення споживання та скорочення кількості платоспроможних позичальників.
Таблиця 1 – Особливості різних типів кредитної політики банку
|
Тип кредитної політики банку
|
Пріоритети
|
Ознаки і специфіка реалізації
|
|
Обережна (консервативна)
|
Пріоритет – надавати перевагу жорсткому контролю за рівнем кредитного ризику.
Така політика характерна для новоствореного банку, або банку, який вже має суттєві проблеми з якістю кредитного портфеля
|
Превалюють короткострокові кредити, ґрунтовна оцінка кредитоспроможності позичальника та суттєвий перелік умов для надання кредиту; високі відсоткові ставки за кредитами, жорсткі процедури ліквідації проблемної заборгованості. Питома вага кредитів у загальному обсязі робочих активів банку не більше 30%, банк забезпечує свою прибутковість за рахунок менш ризикованих активних операцій.
|
|
Поміркована
|
Пріоритет підтримання середного рівня ризику, який утримувати фінансову стабільтність банку в короткостроковій і довгостроковій перспективі. Така політика властива надійним банкам з достатнім досвідом роботи у сфері кредитування.
|
Превалюють типові (стандартні) умови кредитування, має місце пролонгація та реструктуризації кредитної заборгованості.
Питома вага кредитів у загальному обсязі робочих активів становить 30-50%.
|
|
Агресивна (ризикова)
|
 Пріоритет -максимізаціяя доходів від кредитної діяльності та розширення її обсягів, незважаючи на високий рівень кредитного ризику
|
Превалюють кредити більш ризиковим категоріям позичальникам, охоплюється максимально можлива кількість клієнтів, мають місце довгострокові кредити, невисокі відсоткові ставки, має місце пролонгація боргу. Питома вага кредитів більше, ніж 50% загального обсягу робочих активів
|
Основними негативними проявами сучасної кредитної політики комерційних банків України виступають:
– скорочення обсягів кредитних ресурсів, що свідчить про стагнацію кредитування на фінансовому ринку;
– зростання частки проблемних кредитів через переважно агресивну кредитну політику;
– майже повне припинення надання кредитів на довгостроковій основі;
– концентрація кредитних ресурсів переважно у банках першої групи , яке становить близько 68,61% від загального обсягу наданих кредитів;
– кредити фізичним особам становлять найменшу питому вагу – близько 18% - в кредитному портфелі банків;
– низький рівень кредитних ресурсів в іноземній валюті;
– під час кредитування основна перевага надається торгівлі та промисловості, зменшується частка кредитів на будівництво, транспорт та інфраструктурні сфери економічної діяльності;
– під час формування кредитних ресурсів пріоритетним є кредитування колективних та приватних підприємств недержавної форми власності.
Зважаючи на наведене, пропонуються наступні напрями підвищення ефективності кредитної політики в нинішніх економічних умовах:
- регулярний аналіз стану кредитних відносин з кожним окремим позичальником(з використанням апарату кореляційно-регресійного аналізу, який дозволить відібрати найбільш впливові фактори і кількісно описати їх вплив [1]), що полягає в оцінці змін кредитоспроможності клієнта та визначенні необхідних заходів у разі виникнення проблем, зокрема зміни умов видачі нових кредитів, обмеження подальшого кредитування;
- обґрунтована оптимізація кредитного портфеля банку за пріоритетними ознаками - категорією позичальників, строковістю кредитів, дохідністю, галузі економіки з використанням інструментарію математичного моделювання [2, с. 29];
- вибір дієвих методик оцінки дохідності кредитної діяльності банку з використанням методів економетричного аналізу і, перш за все, методу аналізу стохастичних границь – stochastic frontier analysis, SFA [3, c. 6];
- перегляд депозитної політики банку, пошук інноваційних шляхів зміцнення і нарощення слабкої ресурсної бази банків;
- встановлення жорсткіших вимог до кредитування, які відповідно до Закону Додда-Френка передбачатимуть: скасування винагород і премій для кредитних менеджерів залежно від сум боргу за кредитами, визначення ймовірності повернення боргу позичальником у встановлений термін;, повідомлення позичальників про зміну відсоткових ставок за 6 місяців до їх зміни [4, c. 11], стимулювання дострокового погашення кредитів;
- посилення контролю за кредитними ризиками та формування дієвих систем управління кредитним ризиком в кожному банку;
- встановлення кількісних нормативів (вимог) до співвідношення вартості застави та розміру кредиту (LTV – Loan to Value ratio), відношення максимальної суми платежу за кредитом до доходу позичальника (PTI – Payment to income) [4, c. 11], мінімальної суми першого платежу за кредитом;
- «очищення» балансів банків від недіючих кредитів [5, c. 26] («токсичних» або проблемних);
- удосконалення кредитних технологій, особливо для позичальників-фізичних осіб, орієнтація на зрозумілі споживачу кредитні продукти, які б не вимагали значних витрат з боку банку,
- своєчасне вивчення цінової чутливості того споживчого сегментта, який обслуговує даний банк, та встановлення обґрунтованої ціни на кредити.
В подальших дослідженнях доцільно більше уваги приділити питанню управління проблемними кредитами банків та методам оцінки й управління кредитних ризиків.
Список використаних джерел
1. Волкова, В.В. Напрями оптимізації структури кредитних ресурсів банків в умовах нестійкого економічного середовища [Текст] / В.В. Волкова, Н.І. Волкова. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.vdnuete_2013_4_17%20(2).pdf (дата звернення : 12.10.2015 р.). – Заголовок з екрана.
2. Грушко, В. Оптимізація структури кредитного портфеля комерційного банку [Текст] / В.Грушко, Т.Іваненко // Вісник НБУ. – №2. – 2014. – С. 28-32.
3. Васюренко О. Ефективність кредитування фізичних та юридичних осіб банками України: методологія аналізу стохастичних границь [Текст] / О.Васюренко, В.Ляшенко, В.Подчесова // Вісник НБУ. – №1. – 2014. – С. 5-11.
4. Науменкова, С. Розвиток кредитування в посткризових умовах [Текст] / С. Науменкова, С. Міщенко // Банківська справа. – 2013. – №1. – С. 3–19.
5. Роль кредита и модернизация деятельности банков в сфере кредитования [Текст] : монография / под ред. О.И. Лаврушина. – М. : КНОРУС, 2012. – 272 с.
| 
